Decision № 42843380, 24.02.2015, Commercial Court of Poltava Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 р. Справа № 917/44/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтан" (юридична адреса: вул. Героїв Космосу, буд. 4, м. Київ, 03148; поштова адреса: проспект Повітрофлотський, буд. 94А, м. Київ, 03151)

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021) в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (вул. Кагамлика, буд. 33-а, м. Полтава, 36002)

про стягнення 80290,03 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Паскал Т.І.

від відповідача: Личагін С.Є.

Розглядається позовна заява про стягнення 80290,03 грн., у тому числі 9268,14грн. - 3% річних, 71021,89 грн. - інфляційних нарахованих на заборгованість згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 046/1 від 17.09.2013р.

Відповідач у відзиві проти стягнення інфляційних та річних заперечує, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/159/14 від 25.03.2014р. було вирішено питання щодо річних та інфляційних, крім того позивач зробив невірний розрахунок (а.с.56).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 03.02.2015р. та поштовим повідомленням від 04.02.2015р. про вручення судової ухвали відповідачу (а.с.74,75).

В судовому засіданні 24.02.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волтан»(надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії - Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» (надалі - відповідач) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 046/1 від 17.09.2013р. (далі - Договір); (а.с.10-11).

Згідно Договору позивач як продавець зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) вироби з бетону для будівництва (надалі - товари), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такі товари згідно п.4.1 договору протягом 30-ти календарних днів з дня поставки.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 574764,00 грн. за видатковими накладними № РН-0000244 від 01.10.2013 року, №РН-0000264 від 11.10.2013 року, № РН-0000280 від 23.10.2013 року, № РН-0000295 від 01.11.2013 року та довіреностями № 345 від 30.09.2013р., № 438 від 10.10.2013р., № 442 від 18.10.2013р., №72 від 01.11.2013р. (а.с.12-19).

Відповідач свої зобов'язання, щодо оплати за товар вчасно не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача основного боргу 574764 грн., 45320,13 грн. пені, 40233,48 грн. штрафу, 3724,93 грн.- 3% річних за період 02.11.2013р. - 31.01.2014р. та 6304,06 грн. інфляційних витрат за період 02.11.2013р. - 31.01.2014р. (а.с.26-29).

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/159/14 від 25.03.2014р. позов було задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» в особі Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» на користь ТОВ «Волтан» 574764,00 грн. основного боргу, 3724,93 грн. - 3% річних, 6304,06 грн. інфляційних, 11666,79 грн. судового збору (а.с.20-23).

Дане рішення набрало законної сили, на його виконання господарським судом був виданий відповідний наказ № 917/159/14 від 28.04.2014р.

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/159/14 від 25.03.2014р. було встановлено факт отримання товару відповідачем, підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 574764,00 грн., а також встановлено, що філія - Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» має право представляти інтереси Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені товариства повноваження сторони у справі.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, під час розгляду однієї справи, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За постановою від 20.05.2014р. ВП № 43339786 державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 917/159/14 від 28.04.2014р. (а.с.61).

Після відкриття виконавчого провадження відповідач сплатив заборгованість, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 10.07.2014р., від 14.07.2014р., від 15.07.2014р., від 16.07.2014р., від 18.07.2014р., від 21.07.2014р., від 22.07.2014р., від 23.07.2014р., від 25.07.2014р., від 30.07.2014р., від 04.08.2014р., від 05.08.2014р., від 16.10.2014р., від 20.10.2014р., від 21.10.2014р., від 12.12.2014р. (а.с.32-48).

За постановою від 06.11.2014р. державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції виконавче провадження ВП № 43339786 було закінчено (а.с.57-58).

Посилаючись на те, що відповідачем заборгованість було сплачено несвоєчасно, позивач в даному позові заявив вимоги про стягнення з відповідача 9268,14 грн. - 3% річних, 71021,89 грн. - інфляційних нарахованих за період 01.02.2014р. - 19.10.2014р. (поетапно) на суму основного боргу за товар, поставлений згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 046/1 від 17.09.2013р.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з цим зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог законів України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження». Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10; від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11; від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11; від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11.

Вказані правові позиції є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст.111-28 ГПК України.

Заперечення відповідача з тих мотивів, що рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/159/14 від 25.03.2014р. було вирішено питання щодо річних та інфляційних, є необґрунтованим.

Як свідчить рішення господарського суду Полтавської області від 25.03.2014р. та надана копія позовної заяви, предметом розгляду у справі № 917/159/14 були вимоги про стягнення інфляційних та річних, нарахованих за період 02.11.2013р. - 31.01.2014р. (а.с.20-23, 26-29).

Предметом даного спору є вимоги про стягнення інфляційних за інший, наступний період: 01.02.2014р. - 19.10.2014р. Дані вимоги не розглядалися у справі № 917/159/14.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці правильності розрахунку позивача судом встановлено, що позивач при обчисленні річних за період 25.07.2014р.-30.07.2014р. до розрахунку включив день проведення оплати боргу, а при нарахуванні інфляційних до розрахунку було включено неповний місяць існування боргу.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума інфляційних за періоди 01.02.2014р. - 30.06.2014р. та 01.08.2014р. - 30.09.2014р. становить 70731,12 грн., а сума 3 % річних за період 01.02.2014р. - 19.10.2014р. становить 9160,77 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних слід відхилити за їх безпідставністю.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (вул. Кагамлика, буд. 33-а, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 00156630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтан" (юридична адреса: вул. Героїв космосу, буд. 4, м. Київ, 03148; поштова адреса: проспект Повітрофлотський, буд. 94А, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 22967567) 70731грн. 12 коп. інфляційних, 9160грн. 77 коп. - річних, 1827грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 25.02.2015р.

Суддя Безрук Т. М.