Decision № 42799797, 06.02.2015, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15090/14-ц

Провадження № 2/643/413/15

06.02.2015 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

при секретарі - Бахметьєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вище вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 у якому після збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь завдану майнову шкоду у розмірі - 47 042грн.60коп., з яких: 7042,60коп. - збитки; 30 000грн. - упущена вигода; 10 000грн. - моральна шкода та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира нею була придбана 11.11.2013рокку на прилюдних торгах по реалізації арештованого нерухомого майна - предмету іпотеки, яке належало ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Колишні власники житла за рішенням суду виселені із займаної квартири та зняті з реєстрації за даною адресою 19-29 червня 2013року. Після реєстрації за нею права власності на квартиру, було встановлено, що в ній без достатніх правових підстав мешкає подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_3 а також їх малолітня дитина ОСОБА_7, 2004р.н. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані 15.06.2013року за даною адресою, як члени сім'ї колишніх власників. Оскільки ОСОБА_2 добровільно на вимогу нового власника житла звільнити квартиру не бажали, нею було подано позов до суду про їх виселення. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 09.07.2014року виселено із займаного приміщення разом з їх малолітньою дитиною без надання іншого житлового приміщення. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.09.2014року вказане судове рішення залишено без змін. Внаслідок незаконного проживання сім'ї ОСОБА_2 та користування житлово-комунальними послугами в цій квартирі без її згоди, за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року включно, виникла заборгованість по їх сплаті у розмірі 5 062грн.59коп. з яких: 111,17грн. - заборгованість за спожиту електроенергію; 659,34грн. - заборгованість по квартплаті; 3 104,71грн. - заборгованість за опалення; 546,80грн. - заборгованість за холодну воду; 358,56грн. - заборгованість за використання каналізації; 282,01грн. - заборгованість за спожитий газ варильний. Станом на 22.09.2014року вказана заборгованість нею погашена в повному обсязі. Крім того вона вважає, що з відповідачів слід стягнути окремо, як упущену вигоду, плату за користування цим житлом, яку вона могла отримати відповідно до вимог ст..162 ЖК УРСР та ст.820 ЦК України, якщо б її право власника не було порушено неправомірними діями відповідачів. Вважає, що розмір упущеної вигоди у вигляді орендної плати житло становить 30 000грн., із розрахунку 3000грн. щомісяця. Крім того 17.10.2014року після виконання боржниками - подружжям Лазаревих у строк наданий державним виконавцем на виконання рішення суду щодо виселення та звільнення її квартири від особистих речей, нею при огляді звільненої квартири було встановлено навмисне пошкодження вхідних дверей, балконних дверей та вікон шляхом зняття ручок, замків, накладок на петлі, зняття наличників та внутрішньої накладки вхідної двері, дверного вічка, часткове розібрання паркету та інше. Нею за власний кошт проведено поточний ремонт вхідної двері на загальну суму 1600грн. та проведено поточний ремонт вікон та балконної двері на загальну суму 380грн.. Отже вказані витрати є збитками відповідно до вимог п.1ч.2 ст.22 ЦК України. Також, внаслідок протиправних дій відповідачів, вона понад 10місяців позбавлена можливості користуватися належним їй нерухомим майном, проживати окремо від батьків, вести особисте життя та домогосподарство на власний розсуд, що спричинило їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 10 000грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 позов підтримав повністю і просив його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в ньому.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 заперечували проти задоволення позову в повному обсязі. Просили у його задоволенні відмовити з підстав викладених у заперечннях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.11.2013року на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна - предмету іпотеки придбала квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та 28.11.2013року позивачем оформлено право приватної власності на це майно, що підтверджується свідоцтвом від 28.11.2013року виданим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за №7195 та витягом №13612282 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2013року.

Колишні власники житла за рішенням Московського районного суду м.Харкова від 25.08.2009року виселені із займаної квартири та зняті з реєстрації за даною адресою.

Із довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 18.10.2013року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані 15.06.2013року ОСОБА_2,1979 року народження та ОСОБА_7, 2004року народження /а.с.12/.

У ході розгляду справи встановлено, що після придбання позивачем квартири з прилюдних торгів та реєстрації за нею права власності на квартиру, було встановлено, що в ній без достатніх правових підстав мешкає подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_3 а також їх малолітня дитина ОСОБА_7, 2004р.н. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і їх малолітня дитина ОСОБА_7 лише рішенням Московського районного суду м.Харкова від 09.07.2014року, яке набрало законної сили 02.09.2014року, були виселені з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

24.09.2014року Московським ВДВС відносно відповідачів було відкрито виконавче провадження, яке закінчено 20.10.2014року у зв'язку із виконанням рішення суду.

Представник позивача пояснив, що за період з грудня 2013року по вересень 2014 року включно відповідачі, проживаючи в квартирі не оплачували житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5 062грн.59коп. яка після їх виселення була погашена позивачем, з яких: 111,17грн. - заборгованість за спожиту електроенергію; 659,34грн. - заборгованість по квартплаті; 3 104,71грн. - заборгованість за опалення; 546,80грн. - заборгованість за холодну воду; 358,56грн. - заборгованість за використання каналізації; 282,01грн. - заборгованість за спожитий газ варильний що підтверджується квитанцією про сплату комунальних послуг №00291 від 22.09.2014року /а.с.14-18,19/.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно із статтею 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін (частина перша). Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (частина друга).

Враховуючи, що відповідачі безпідставно проживали в квартирі, власником якої є позивач, не оплачуючи житлово-комунальні послуги, заборгованість по яким погашена позивачем після їх виселення в судовому порядку, вимоги про стягнення витрат в сумі 5 062грн.59коп є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів понесених збитків за рахунок упущеної вигоди у вигляді орендної плати за житло а також понесених витрат за ремонт пошкодженого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування. При цьому збитками є доходи , які особа могла б реально одержати за звичайних обставин , якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обчисленні (визначенні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача.

Позивачем суду не було надано доказів, які б свідчили про її можливість реально одержати доходи від здачі житлового приміщення в оренду.

Також судом встановлено, що звертаючись з позовними вимогами до відповідачів ОСОБА_1 не надала суду доказів, що пошкодження майна відбулося з вини відповідачів.

Надані ОСОБА_1 фотографії також не доводять того, що пошкодження вхідних дверей, балконних дверей та вікон, шляхом зняття ручок, замків, накладок на петлі, зняття наличників та внутрішньої накладки вхідної двері, дверного вічка, часткове розібрання паркету в квартирі відбулися внаслідок дій відповідачів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів 10 000грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд відмовляє з тих підстав, що позивачем не доведено суду жодним допустимим та відносним доказом наявності такої моральної шкоди, що така шкода спричинена діями відповідачів, її оцінка.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат за користування житлово-комунальними послугами у розмірі 5062грн.59коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 51,77грн. в рівних долях, тобто з кожного по 25,89грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Т.М.Довготько