Court ruling № 42784405, 21.01.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/30926/12

№ К/9991/30926/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2а/1570/10144/2011 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Таврія Плюс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції (СДПІ) по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУТ»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000621540 від 17.06.2011.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Третя особа не реалізувала своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги чи приєднатися до неї.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2011 № 242/15-40/31929492/31, про порушення норм підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку на загальну суму 655887,00 грн. за грудень 2010 року у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Гут» за господарською операцією з поставки товару (цукру).

При цьому контролюючий орган послався на відсутність зазначеного постачальника за місцезнаходженням, на відсутність у останнього необхідних основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), та на визнання недійсною податкової декларації ТОВ «Гут» за грудень 2010 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 № 0000621540 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1075802,25 грн. (у т.ч. 655887,00 грн. - основний платіж та 419915,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між ПП «Таврія Плюс» (покупець) та ТОВ «Гут» (постачальник) укладений договір поставки від 31.12.2009, згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити поставлений товар (цукор білий).

За наслідками виконання вказаного договору ТОВ «Гут» виписало позивачу видаткові та податкові накладні, суми ПДВ за якими він включив до податкового кредиту у податковому обліку за грудень 2010 року.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних) суди попередніх інстанцій встановили факт придбання позивачем у ТОВ «Гут» в грудні 2010 цукру на загальну суму 3935322,00 грн., у тому числі ПДВ 655887,00 грн., та сплати цієї суми податку ТОВ «Гут» як постачальнику.

Копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення зі складу ТОВ «Гуд» цукру на склад позивача автоперевізником - ТОВ «Автофрахт-Південь», були надані позивачем 16.06.2011 разом із запереченням на акт перевірки від 07.06.2011 № 242/15-40/31929492/31 (а.с. 143).

Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним ст.. 86 КАС України.

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про неправомірне донарахування ПП «Таврія Плюс» податкових зобов`язань із податку на додану вартість згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев