Decision № 4274521, 30.07.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/237

30.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-виробничий

центр «РЕУТ»

До 1) Малого приватного підприємства «Біозахист»

2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого

майна»

Про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

Суддя Домнічева І.О.

Представники, що приймали участь в судовому засіданні 28.07.09р.:

Від позивача Добродуб О.Я.

Від відповідача-1 Перелі Д.Д.

Від відповідача-2 Кулєшова О.М.

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-виробничий центр «РЕУТ»до Малого приватного підприємства «Біозахист»та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 94,2 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30 та зобов'язання зареєструвати за позивачем право власності на нежитлову будівлю загальною площею 94,2 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.09р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 у поданому відзиві проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві.

Відповідачем-2 письмового відзиву не надано, проте усно представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 28.07.09р. судом, за згодою присутніх представників сторін, було оголошено про закінчення розгляду справи по суті.

Для оголошення, за згодою присутніх представників сторін, вступної та резолютивної частини рішення по справі, з врученням повного тексу рішення, судом відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 30.07.09р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2002 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено договір оренди нерухомого майна (Договір).

На підставі вказаного договору за актом приймання-передачі від 28.03.2002 року Позивачем було передано Відповідачу-1 в оренду будівлю загальною площею 57 кв. м., розташовану в м. Києві по вул. Верхній Вал, 28-30 для його використання Відповідачем-1 за цільовим призначенням.

В п. 2.3. Договору сторони зазначили, що об'єкт оренди повинен використовуватись Відповідачем-1 за цільовим призначенням і Відповідач-1 не має права поліпшувати об'єкт оренди без письмової згоди Позивача.

Наприкінці 2002 року Відповідачем-1 було зроблено реконструкцію об'єкта оренди, в результаті чого, його загальна площа збільшилась до 94,2 кв.

Реконструкція об'єкта оренди здійснена Відповідачем-1, всупереч умовам Договору оренди, без заздалегідь отриманої на те від Позивача письмової згоди. Не були погоджені дії Відповідача-1 з реконструкції об'єкту оренди з Позивачем і в подальшому.

Крім того, відповідно до п. 2.4. Договору оренди, у випадку здійснення поліпшення об'єкту оренди, в результаті чого відбувається збільшення його площі, обов'язки по отриманню необхідної дозвільної документації та подальша державна реєстрація прав на поліпшений об'єкт покладається на орендаря, тобто, на Відповідача-1. Відповідачем-1 право власності на реконструйований об'єкт не зареєстровано.

Відповідно до п. 7.8 Договору, у випадку порушення будь-якою стороною умов договору оренди, інша сторона вправі в односторонньому порядку його розірвати шляхом направлення стороні, що порушила договір, повідомлення про це не менш ніж за двадцять календарних днів, що передують вказаній у повідомленні даті, з якої договір оренди вважається розірваним.

В зв'язку із грубим порушенням умов договору оренди з боку Відповідача-1, Позивачем було направлено Відповідачу-1 письмове повідомлення вихідний № 43/н від 03.02.2003 року, у якому зазначалось, що Договір оренди з 24.02.2003 року вважається розірваним, а строк оренди об'єкта оренди - таким, що закінчився.

У повідомленні Позивач також просив Відповідача-1 з'явитись 24.02.2003 року за адресою місцезнаходження об'єкта оренди для підписання акту здачі-приймання, за яким об'єкт оренди повинен повертатись Позивачу.

Згідно п. 3.4. Договору, у випадку безпідставного ухилення сторін від підписання акту здачі-приймання, об'єкт оренди вважається повернутим у день, наступний за днем припинення дії (розірвання) договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача до суду з позовом та станом на час винесення судом рішення, Відповідач-1 фактичне користування об'єктом оренди припинив, проте акт про повернення об'єкта оренди Позивачу не підписав.

20 березня 2009 року Позивачем було отримано від Відповідача-1 лист, яким Відповідач вимагав від Позивача сплатити витрати, понесені ним в зв'язку із поліпшенням орендованого майна в сумі 114 850 грн. В противному випадку, як заявив Відповідач-1, з 24.03.2009 року він вважатиме себе власником реконструйованої будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30.

Внаслідок здійснених Відповідачем-1 поліпшень змінилась загальна площа об'єкта оренди, що підтверджується технічним паспортом на нежитловий будинок, виданий Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Як випливає з технічного паспорту на нежитловий будинок, копія якого додана до матеріалів справи, спірний будинок має бетонний фундамент. Відповідно до Загальної характеристики основних конструктивних елементів, інженерного обладнання та оздоблення будинків (Додаток № 11 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773) фундамент - це підземна частина будинку, через яку передається навантаження від його надземної частини на грунт. Тобто, наявність в спірному об'єкті фундаменту свідчить по-перше, про неможливість його переміщення без знецінення та зміни цільового призначення, а по-друге свідчить про те, що даний об'єкт є будинком.

Крім того, Відповідач-2 у технічному паспорті вказує що спірний об'єкт є будинком, в своєму листі від 19.06.2009р. № 25398 також зазначає що він є нерухомим майном. Сам факт проведення технічної інвентаризації Відповідачем-2, згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, свідчить про те, що спірний будинок є нерухомістю.

А отже, все вищенаведене свідчить, що спірний об'єкт розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, б. 28-30 є будинком та відноситься до об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу України (аналогічна норма містилась в ст. 272 Цивільного кодексу, діючого до 2004 року) та п. 2.5 договору оренди, власником нової речі, створеної орендарем в результаті зробленого без згоди орендодавця поліпшення об'єкта оренди, є орендодавець, який вправі вимагати від орендаря по закінченню строку оренди або після дострокового припинення дії договору оренди передачу такої речі без компенсації орендарю витрат, понесених останнім у зв'язку із здійсненням поліпшення об'єкта оренди.

З вказаними нормами кореспондується й ч. 2 ст. 332 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

А отже, зважаючи на вищенаведене, судом встановлено, що позивач є власником спірного майна –на нежитлової будівлі загальною площею 94,2 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30.

Крім того, для проведення відповідної держаної реєстрації права власності на вищевказане приміщення, Позивач звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (Відповідач-2), однак листом від 19.06.2009 року № 25398 Відповідач-2 відмовив Позивачу у реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. № 1952-ІУ (із змінами та доповненнями), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті, право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення тощо) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист прав судом здійснюється зокрема, шляхом визнання права.

Статтею 182 ЦК України та ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, обов’язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Додатку 1 п.2.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р №7/5 до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкт нерухомого майна віднесені, зокрема, рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.10 Додатку 1 до наказу Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»підставою для державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна є рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно. Згідно п.1.3. вказаного положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

За змістом п.1.6. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ”, реєстрація права власності не нерухоме майно проводиться за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на Позивача за його усним клопотанням, заявленим в судовому засіданні 28.07.09р., та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурно-виробничий центр «РЕУТ»(м. Київ, вул. Межигірська, 19; ідентифікаційний код 24262029) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 94,2 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в; код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурно-виробничий центр «РЕУТ»(01024, м. Київ, вул. Межигірська, 19; ідентифікаційний код 24262029) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 94,2 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.О.Домнічева