Court ruling № 42740221, 12.02.2015, Inhulskyi District Court of Mykolaiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Mykolaiv City)

12.02.2015

Справа № 4-с/489/7 /2015 р.

У Х В А Л А

12 лютого 2015 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі Ковальовій С.В.,

за участю представників заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного виконавця Мельник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївської міського управління юстиції,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Миколаєва зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївської міського управління юстиції ОСОБА_6

В своїй скарзі заявниця вказувала на те, що 06.11.2014 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС ММУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Миколаєва від 03.09.2014 року про реальний розподіл житлового будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою. Посилаючись на те, що така постанова державного виконавця є незаконною, оскільки державним виконавцем під час виконання рішення на місцевості проведені неточні і неправильні виміри, визначені експертизою, просила суд визнати дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, та скасувати винесену ним постанову про закінчення виконавчого провадження. Одночасно заявниця просила суд поновити їй строк на оскарження дій та постанови державного виконавця, вказуючи на те, що його пропущено з поважних причин.

В судовому засіданні представники заявниці підтримали скаргу, просили про її задоволення.

Представники відповідачки заперечували проти задоволення скарги.

Державний виконавець в судовому засіданні посилалася на те, що скарга є необґрунтованою.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 11 даного Закону передбачено, що державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень п.8 ч.1 ст.49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про визначення порядку користування земельною ділянкою та поділ житлового будинку № 15 по вул..Горького в місті Миколаєві. Відповідачка у справі ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 про реальний розподіл будинку № 15 по вул..Горького в місті Миколаєві та визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розміщено спірний будинок.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 листопада 2013 року первісний та зустрічний позови задоволено, житловий будинок розподілено за другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи, а порядок користування земельної ділянки за першим варіантом судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2014 року рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 листопада 2013 року змінено в частині поділу житлового будинку та належних до нього господарських будівель. Проведено поділ житлового будинку № 15 по вул..Горького в м.Миколаєві по варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи №1392-1394 від 11.10.2013 року. В іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання рішення судів 09.07.2014 року та 03.09.2014 року відповідно Ленінським районним судом м.Миколаєва було видано два виконавчі листи, стягувачем за першим з яких зазначено ОСОБА_7, за другим - ОСОБА_1 На підставі виданих виконавчих листів в Ленінському відділі ДВС ММУЮ були відкриті виконавчі провадження.

19.08.2014 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 09.07.2014 року, стягувачем за яким є ОСОБА_7 у звязку з повним виконанням рішення суду.

06.11.2014 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ ОСОБА_6 було складено акт про виконання рішення суду за виконавчим листом, виданим 03.09.2014 року, стягувачем за яким є ОСОБА_1 та 06.11.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Обгрунтовуючи вимоги скарги, заявниця посилалася на те, що державним виконавцем невірно і неточно були проведені обміри на місцевості ніж визначено експертизою, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною.

В той же час, як слідує з наявного у справі акту від 06.11.2014 року про виконання рішення суду про реальний розподіл житлового будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою, даний акт вона підписала без будь-яких зауважень.

Крім того, як пояснила державний виконавець Мельник Ю.В. в судовому засіданні при розгляді скарги, яка також приймала участь у проведенні виконавчих дій 06.11.2014 року, і ці обставини не заперечувала представник заявниці в судовому засіданні, враховуючи заперечення представника ОСОБА_1 державний виконавець запропонувала представнику залучити до проведення виконавчих дій експерта (спеціаліста) для проведення усіх обмірів на місцевості за його участі та авансування необхідних витрат.

Проте, учасники виконавчого провадження, в тому числі представник заявниці від залучення до виконавчого провадження спеціаліста та авансування таких витрат відмовились.

Положеннями п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи, що рішення судів згідно з виконавчим документом фактично виконано повністю, державний виконавець обґрунтовано виніс постанову про закінчення даного виконавчого провадження.

До того ж, як слідує з матеріалів справи, постанову державного виконавця від 19.08.2014 року про закінчення виконавчого провадження щодо поділу житлового будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою, стягувачем за яким є ОСОБА_7, заявниця не оскаржувала.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївської міського управління юстиції є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Одночасно суд вважає за можливе поновити заявниці строк на оскарження постанови державного виконавця як такий, що пропущено з поважних причин, оскільки копії матеріалів виконавчого провадження заявниця отримала лише 26.11.2014 року.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215, 386, 387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївської міського управління юстиції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.А. Спінчевська