Court ruling № 42707615, 11.02.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16804/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й..

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінок Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.10.2014р. №0005182201 та №0005162201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 21.10.2014р. №0005182201 та №0005162201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку TOB «БАРВІНОК ИНВЕСТ» за результатами якої 05.09.2014р. складено акт №6676/26-51-22-01/36683522 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.71. п.п. 135.4.1 статті 135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 296436грн; п. 187.1 статті 187. п. 188.1 статті 188. п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 24439грн.

На підставі встановлених порушень Відповідачем 21.10.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005162201, яким за порушення п. 187.1 статті 187. п. 188.1 статті 188. п. 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24 341,25грн., у тому числі основний платіж - 19 337грн. та штрафні санкції - 5 004,25грн. та №0005182201, яким за порушення п.п. 14.1.71. п.п. 135.4.1 статті 135 ПК України Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 364 402,50грн., у тому числі основний платіж - 296 436грн. та штрафні санкції - 67 966,50грн

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також: постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України, норми ПК України набрали чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 ПК України, яка набрала чинності з 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а з січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом, не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також: ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Як вбачаться з матеріалів справи, реалізація шкір ВРХ в перевіряємому періоді, здійснювалась позивачем на підставі 16 укладених договорів, протягом дії яких підприємство здійснювало поставку м'ясопереробної продукції, в тому числі свинячих, яловичих шкір (надалі Товару), що був перелічений у специфікаціях (додаток №1 до договорів) вантажними партіями на умовах самовивозу зі складу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Степова, 1-а.

Відповідно до умов договорів, моментом (строком) поставки Товару вважається дата оформлення відвантажувального документа-видаткової накладної.

Разом з Товаром Покупцю передаються оригінали документів: видаткова накладна, податкова (у разі потреби), посвідчення про якість товару (форма №1).

Оплата за Товар від юридичних осіб проводиться в гривнях, на підставі видаткових накладних, на розрахунковий рахунок, або шляхом внесення фізичними особами коштів готівкою до каси Товариства.

Загальна сума кожного Договору складає загальну вартість всіх партій Товару, вказаних у видаткових накладних виданих в рамках дії цього договору.

Акти сортування шкір складаються на кожну товарну партію у присутності комісії до якої входять: начальник та старший майстер забійного цеху, представник покупця, а також офіційний лікар підприємства ветеринарної медицини.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Отже, якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Однак, відповідачем не виконано обов'язку доведення того, що ціна договорів з реалізації Позивачем товарів (шкур ВРХ) не відповідає рівню звичайної ціни, як то передбачено вимогами податкового законодавства. Зокрема, відповідачем внаслідок недотримання встановленої процедури проведення перевірки не було вжито відповідних заходів для з'ясування рівня звичайних цін з реалізації шкір ВРХ, які діяли на ринку на момент виникнення правовідносин TOB «БАРВІНОК ІНВЕСТ» із контрагентами - покупцями з приводу купівлі-продажу вказаного товару, а саме: чи були ці товари ідентичними, умови платежів та інші об'єктивні умови, що впливали на формування ціни товару, тобто не виконано обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, як то передбачено вимогами податкового законодавства.

З огляду на це, висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам та нормам матеріального права, зокрема вищевикладене свідчить про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу шкір ВРХ рівню звичайних цін на внутрішньому ринку.

Крім того, колегією суддів апеляційного суду звернуто увагу на наступне.

Основним видом діяльності ТОВ „БАРВІНОК ІНВЕСТ" за перевіряємий період, згідно наданих документів, є виробництво м'яса, а саме: позивач здійснював придбання свиней, ВРХ (великої рогатої худоби) в живої вазі у постачальників, що займаються вирощуванням та вигодовуванням, після забою реалізовував юридичним та фізичним особам.

01.01.2013р. Позивач уклав договір поставки №А190101304 з TOB «Новус Україна» на поставку для подальшої реалізації товарів власного виробництва (м'ясопродукти), а також договір про надання послуг останнім №А170101304 від 01.01.2013 про надання (маркетингових) послуг по просуванню цих товарів для цілей збільшення ринків збуту.

Предметом вказаного договору є послуги контрагента, що полягають у наданні послуг по організації збуту товарів Товариства (постачальника), наданні послуг по організації просування товарів, розміщенні інформації про товар, послуг по організації розміщення товарів, послуг з організації більш вигідного розміщення товарів, рекламних послуг, послуг з визначення обсягів продажу товарів тощо.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується договором, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), додатками до актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з роз'ясненням послуг, податковими накладними та відповідними розрахунковими документами, що були надані комісії податкової служби при проведенні перевірки, які оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що заховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз. 2 п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, ТОВ «БАРВІНОК ІНВЕСТ» правомірно врахував витрати на оплату маркетингових послуг до складу витрат.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ДПІ у Дарницькому районі у м. Києві не доведено наміру позивача ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2015 року

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.