Court ruling № 42669749, 27.01.2015, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 року

справа № 804/4135/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 р. по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» заборгованість в сумі 38840,00 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з 01.11.2013 р. по 28.02.2014 р. станом на 01.03.2014 р. сума належна до відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії за списком №1 та списком №2 становить 38840,00 грн., яка не була сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» на користь управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області заборгованість в сумі 38840,00 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок грн. 00 коп.).

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надав жодного належного доказу, яким би підтверджувалися факт понесення позивачем витрат в заявленій в позові сумі та правомірність нарахування зазначених в розрахунках сум пенсій.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р., а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.

Як свідчать матеріали справи, Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2. Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» та «б» -«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було вчасно надіслано на адресу відповідача.

Відповідно до розрахунків, розмір відшкодування з 01.11.2013 р. по 28.02.2014 р. сианом на 01.03.2014 р. склав усього 38840,00 грн., але відповідачем плата на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства на користь органу пенсійного фонду не перерахована.

Факт виплати позивачем пільгових пенсій по Списку №2 за розрахунками за період 01.11.2013 р. по 28.02.2014 р. станом на 01.03.2014 р. підтверджується копіями довідок про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії.

Колишнім працівникам підприємства призначена та виплачується пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" та «б» -«з» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 1 та Списком №2. Зазначена сума сплачена не була, розрахунки фактичних витрат Відповідачем не оскаржені.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), згідно з якими підприємства та організації мають відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1, 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 6.4. та 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії. Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про обов’язок товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої, призначені працівникам відповідача відповідно до пункту "а" та «б» -«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на обставинах справи та нормах матеріального права, що регулюють спірні відносини, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим