Court ruling № 42663809, 10.02.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16861/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» (далі - Позивач, ТОВ «КПФ «Промікс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 року №99726552201 та №99826552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладених Позивачем з ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Адея кепітал», ПП «Транс-інвестбуд», ТОВ «Века-груп», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, на підставі яких ТОВ «КПФ «Промікс» було сформовано податковий кредит з ПДВ та збільшено валові витрати.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні 2014 року працівниками ДПІ у Печерському районі на підставі наказу 03.04.2014 року №1156/22-01 у відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. абз. 1, 2, 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірки ТОВ «КПФ «Промікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 558 980,00 грн. за період з ІІ кварталу 2011 року по 2013 рік; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, що спричинило заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 416 666,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.05.2014 року №420/26-55-22-01/24099635. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 18.07.014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №99726552201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 606 692,00 грн., у тому числі за основним платежем - 558 980,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 47 712,00 грн.; №99826552201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 304 181,00 грн., у тому числі за основним платежем - 202 787,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 101 394,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року ТОВ «КПФ «Промікс» на підставі цивільно-правових договорів мало взаємовідносини, зокрема, з ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «Адея Кепітал», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Века Груп», ПП «Транс-інвестбуд», а також з фізичними особами-підприємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Надаючи оцінку реальності виконання кожного з договорів, судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Між Позивачем (Покупець) та ПП «Стройторг-Т» (Постачальник) було укладено договори постачання №2403/С від 24.03.2011 року, №2103/С від 21.03.2011 року, №2807/С від 28.07.2011 року, №2005/С від 20.05.2011 року, №0212/С від 02.12.2011 року, №0506/С від 05.06.2012 року, №0706/С від 07.06.2012 року, №1506/С від 15.06.2012 року, №0106/С від 01.06.2012 року. За умовами вказаних договорів Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує вартість обладнання, іменоване надалі «Вироби», на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначеними у Специфікації (Додаток №1) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: специфікацій (т. 1 а.с. 163, 189, 207; т. 2 а.с. 8, 36, 107, 135, 164, 181); накладних (т. 1 а.с. 165-166, 191, 208; т. 2 а.с. 9, 37, 108, 136, 165, 182); банківських виписок (т. 1 а.с. 167-168, 192-193, 209; т. 2 а.с. 10-11, 37, 109, 137, 139, 166, 183-185, 188-189); податкових накладних (т. 1 а.с. 169-170, 194-195, 210; т. 2 а.с. 12-13, 39, 110, 138, 140, 167, 190-196).

Крім того, ПП «Стройторг-Т» без укладення договорів було поставлено Позивачу товар, про що свідчить наявні у матеріалах справи копії: рахунків-фактур (т. 1 а.с. 178; т. 2 а.с. 61-62, 72-73, 81-82, 94-95); банківських виписок (т. 1 а.с. 181; т. 2 а.с. 97); податкових накладних (т. 1 а.с. 180; т. 2 а.с. 63, 74, 83, 96).

Крім іншого, між ПП «Стройторг-Т» (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) було укладено договір №2811/С від 28.11.2011 року, за умовами якого Виконавець проводить вхідний контроль та роботи з пуско-наладки приладів Замовника, а Замовник приймає та оплачує результати робіт на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначеними у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Про виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: специфікацій (т. 2 а.с. 222-223); актів прийому-здачі приладів (т. 3 а.с. 1-2, 6-7); актів прийому-здачі робіт (т. 3 а.с. 3, 8); податкових накладних (т. 3 а.с. 4, 9); банківських виписок (т. 3 а.с. 5, 10).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Даніус» (Постачальник) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) укладено договори поставки №0403/Д від 04.03.2013 року та №1803/Д від 18.03.2013 року, за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує електротехнічне устаткування, іменоване надалі «Вироби», на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначеним у Специфікації (Додатку №1) до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджується, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, наявними у матеріалах справи копіями: специфікацій (т. 3 а.с. 51, 57); видаткових накладних (т. 3 а.с. 52, 58); банківських виписок (т. 3 а.с. 53, 59); податкових накладних (т. 3 а.с. 54, 60).

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» (Постачальник) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) укладено договори поставки №2305/В від 23.05.2013 року, за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує електротехнічне устаткування, іменоване надалі «Вироби», на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначеним у Специфікації (Додатку №1) до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, наявними у матеріалах справи копіями: специфікації (т. 3 а.с. 81); видаткової накладної (т. 3 а.с. 83); банківської виписки (т. 3 а.с. 84); податкової накладної (т. 3 а.с. 85).

Також, на підставі усної домовленості ТОВ «Адея Кепітал» було поставлено Позивачу товар (бумагу офісну), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунку-фактури (т. 3 а.с. 158); видаткової накладної (т. 3 а.с. 159); банківської виписки (т. 3 а.с. 160); податкової накладної (т. 3 а.с. 161).

Крім того, на підставі усної домовленості ТОВ «Техно-Торг» було поставлено Позивачу товар (ноутбук), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунку-фактури (т. 3 а.с. 169); видаткової накладної (т. 3 а.с. 170); банківської виписки (т. 3 а.с. 171); податкової накладної (т. 3 а.с. 172).

Крім іншого, між ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) та ПП «Транс-Інвестбуд» (Продавець) укладено договір №2505/Т від 25.05.2011 року, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває та оплачує товар згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Про виконання договірних зобов'язань, на думку суду, свідчать наявні у матеріалах справи копії: додатку №1 (т. 3 а.с. 193); накладної (т. 3 а.с. 194); банківської виписки (т. 3 а.с. 194-197); податкових накладних (т. 3 а.с. 198-200).

Між ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) та ТОВ «Века Груп» (Продавець) укладено договір №2305/В від 23.05.2011 року, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває та оплачує товар згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Виконання договірних зобов'язань, на думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додатку №1 (т. 3 а.с. 209); накладної (т. 3 а.с. 210); банківської виписки (т. 3 а.с. 211-213); податкових накладних (т. 3 а.с. 214-216).

Крім іншого, між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договір №1712/В від 17.12.2012 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню технічного обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, наповнення контенту веб-сайту Замовника.

На думку суду першої інстанції, виконання умов договору підтверджується копіями: протоколу узгодження договірної ціни (т. 3 а.с. 225), затвердженого переліку робіт, що проводяться (т. 3 а.с. 226), акту здачі-приймання виконаних робіт (т. 3 а.с. 229), банківської виписки (т. 3 а.с. 230).

Між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договір №1712/В від 17.12.2012 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню технічного обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, наповнення контенту веб-сайту Замовника.

На думку суду першої інстанції, виконання умов договору підтверджується копіями: протоколу узгодження договірної ціни (т. 3 а.с. 225), затвердженого переліку робіт, що проводяться (т. 3 а.с. 226), акту здачі-приймання виконаних робіт (т. 3 а.с. 229), банківської виписки (т. 3 а.с. 230).

Також, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_7 (Виконавець) укладено договір №1310/Л від 10.12.2013 року, за умовами якого Виконавець надає, а Замовник приймає та оплачує послуги з підготовки обладнання до метрологічної атестації, адаптації до роботи з комп'ютером, підготовки параметрів другу звітів, проведення навчання роботі з обладнанням.

На переконання Окружного адміністративного суду м. Києва, про виконання договірних зобов'язань свідчать наявні у матеріалах справи копії: протоколу узгодження договірної ціни (т. 3 а.с. 234), актів приймання-передачі обладнання (т. 3 а.с. 235, 236), акту здачі-приймання наданих послуг (т. 3 а.с. 237), банківської виписки (т. 3 а.с. 238).

У ході розгляду справи судом першої інстанції було поряд з іншим встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договір №104/Д-11 від 04.01.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по консультуванню Замовника з питань інформатизації: консультування щодо типу та конфігурації комп'ютерних технічних засобів та використання програмного забезпечення: аналіз інформаційних потреб Замовника та пошук найоптимальніших рішень.

На думку окружного адміністративного суду, факт виконання зобов'язань за договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: акту узгодження (т. 3 а.с. 261), актів приймання-передачі виконаних послуг (т. 3 а.с. 264; т. 4 а.с. 1, 2), списку рекомендованого апаратного забезпечення (т. 4 а.с. 3, 4) та списку рекомендованих робіт (т. 4 а.с. 5), банківської виписки (т. 4 а.с. 6-8).

Крім того, між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договори №2412/Т від 24.12.2012 року, №1002/Т від 02.10.2013 року, №1018/Т від 18.10.2013 року, №2810/Т від 28.10.2013 року, №0511/Т від 05.11.2013 року, предметом яких було, зокрема: виконання робіт з передпродажного технічного обслуговування обладнання; виконання ремонту двох лабораторій ЕТЛ 10 на базі автомобіля «Мерседес-Бенц»; демонтаж обладнання пересувної перевірочної лабораторії ППЛ-110; механічний та електричний монтаж та налагодження електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К на базі автомобіля; технічне супроводження та сервісне обслуговування установки з діагностики кабелів виробництва «SEBA KMT».

Про виконання договірних зобов'язань, на переконання Окружного адміністративного суду м. Києва, свідчать наявні у матеріалах справи: протоколів узгодження договірної ціни (т. 4 а.с. 12, 57, 71, 94, 115); актів приймання-передачі обладнання (т. 4 а.с. 14 - 16, 96-98, 121-122); актів здачі-прийняття виконаних робіт (т. 4 а.с. 17, 59, 72, 95, 116); кошторису (т. 4 а.с. 58); рахунків (т. 4 а.с. 73); банківських виписок (т. 4 а.с. 12, 99, 117).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що укладення спірних, на думку податкового органу, договорів, було зумовлено необхідністю виконання Позивачем власних зобов'язань за іншими договорами з метою отримання прибутку, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії відповідних договорів, видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, податкових накладних, довіреностей.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Адея кепітал», ПП «Транс-інвестбуд», ТОВ «Века-груп», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно на матеріалах актів про неможливість зустрічної звірки ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «Адея-Кепітал», ПП «Техно-Торг», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Велс-Груп».

При цьому, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

При цьому наявні у матеріалах справи копії накладних містять відомості щодо особи, уповноваженої отримати товар від контрагентів Позивача, та реквізитів на отримання такого товару. Крім того, про факт складання таких довіреностей свідчить і копія журналу довіреностей (т. 4 а.с. 211-228).

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Адея кепітал», ПП «Транс-інвестбуд», ТОВ «Века-груп» було зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «КПФ «Промікс», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання Апелянта на використання у ході перевірки Позивача актів про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Адея кепітал», ПП «Транс-інвестбуд», ТОВ «Века-груп» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.