Decision № 42631135, 09.02.2015, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015 р. Справа № 914/4486/14

За позовом: Приватного акціонерного товариства «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ», м. Трускавець Львівська область,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс», м. Львів,

Про стягнення 564,36 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Кузик М.Р. - представник

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Публічного акціонерного товариства «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» про стягнення 564,36 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.01.2015 р.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 26.01.2015 року.

В судовому засіданні 26.01.2015 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2015 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 09.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 січня 2013 року між Закритим акціонерним товариством лікувально - оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» (надалі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Патронат - Плюс» (надалі Замовник) був укладений договір № 073-02 про надання послуг.

На виконання п. 1.1 Договору № 073-02 позивач надав послуги за період з січня по грудень 2013 року на загальну суму 7 286,00 грн., однак, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково заборгувавши позивачу 472,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 92,36 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 073-02 про надання послуг від 01.01.2013 року, позивач надав відповідачу за період з січня по грудень 2013 року послуги на загальною вартістю 7 286,00 грн., однак, послуги за грудень 2013 року що підтверджується актом наданих послуг № 3472 від 31.12.2013 року на суму 472,00 грн., який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін оплачено не було.

Відповідно до п. 3.2 Договору, замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця потягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 472,00 грн. за надані послуги, які підлягають для стягнення з відповідача в повному обсязі.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з січня 2014 року по грудень 2014 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 92,36 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період розмір інфляційні втрати складають 117,38 грн., проте до стягнення підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів які б спростовували чи заперечували позовні вимоги суду не подав, а відтак суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Пасічна, б. 129, код ЄДРПОУ 33285535) на користь Приватного акціонерного товариства «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ» (82200, Львівська область, м. Трускавець, Бульвар Ю.Дрогобича, 2, код ЄДРПОУ 30322940) - 472,00 грн. - основного боргу, 92,36 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.02.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.