Court ruling № 42630358, 29.01.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8877/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у місті Києві, за участю Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Янчука Андрія Миколайовича, Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Державної реєстраційної служби України про визнання незаконним Наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та Третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Янчуку Андрію Миколайовичу відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити, а в іншій частині судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З урахуванням приписів зазначеної процесуальної норми в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, яка стала підставою для звернення з апеляційною скаргою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся в судове засідання представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Наказом Міністерства юстиції України «Про звільнення ОСОБА_2» від 22 травня 2014 року №898/к, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.38), звільнено Позивача з посади начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві 22 травня 2014 року за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України на підставі заяви Позивача, подання Державної реєстраційної служби України від 22 травня 2014 року №190/13-17-14.

Позивач вважає зазначений Наказ незаконним, виходячи з того, що Заява про звільнення була написана ним за відсутності його волевиявлення та в результаті психічного тиску посадових осіб Відповідача; заява про звільнення не містить дати написання та дати бажаного звільнення; після звільнення 22 та 23 травня 2014 року Позивач перебував на своєму робочому місці та виконував посадові обов'язки.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (надалі - Кодекс), підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з частинами першою, другою ст. 38 Кодексу, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник; Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як зазначено в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №6, по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

З огляду на викладене, визначальним при звільненні працівника на підставі ст. 38 Кодексу є власне бажання й таке звільнення відбувається лише у разі написання особою відповідної заяви про звільнення.

Позивачем Заяву на ім'я Міністра юстиції України Петренка П.Д., копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.39), та в якій він просить його звільнити за власним бажанням, написано власноручно. Зазначене не заперечується Позивачем, що підтверджує наявність у нього бажання та намірів припинити роботу на посаді начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною четвертою ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Будь-які докази на підтвердження психічного тиску посадових осіб Відповідача щодо подачі Позивачем Заяви про звільнення за власним бажанням без мети звільнення, його перебування після її подачі на робочому місці та виконання ним відповідних посадових обов'язків в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, обов'язок зазначення у заяві про звільнення бажаної дати звільнення та дати її підписання покладається на працівника не обумовлює заборону звільнення такого працівника за умови на це його волевиявлення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 03.02.2015 року.

Головуючий суддя: Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В. В.