Court ruling № 42583400, 27.01.2015, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/806/15 Справа № 199/6713/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддівСвистунової О.В., Гайдук В.І.

за участю секретаряСамокиші О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

заявуОСОБА_4

про ухвалення додаткового судового рішення

до ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 рокупо справі

за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної виконавчої служби України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де третя особа начальник Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Кудрявцев Олександр Юрійович про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу державної влади,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 16 січня 2015 року подав заяву про ухвалення додаткового рішеннязгідно вимог п.4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, зазначивши, що апеляційний суд Дніпропетровської області при винесенні ухвали від 13 січня 2015 року не вирішив питання про судові витрати, а саме компенсації за відрив від звичайних занять за рахунок держави, пов'язаних з розглядом судової справи апеляційним судом у розмірі 120,72 грн.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_4зазначив, що компенсація за відрив від звичайних занять має бути йому виплачена за явку до суду першої інстанції 15 грудня 2014 року для подання апеляційної скарги, а також за явку до апеляційного суду у судове засідання 13 січня 2015 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Види судових витрат визначені у ч.1 ст.79 ЦПК України та складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно п.3 ч.3 зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, у тому числі і витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Крім того, частинами 1, 5 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року з урахуванням ухвали того ж суду від 02 грудня 2014 року про виправлення описки позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальних збитків 14,6 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 грн., а всього - 214,6 грн. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року апеляційні скаргиОСОБА_4, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, заявуДніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області про приєднання до апеляційної скарги Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській областівідхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року залишено без змін.

Виходячи із змісту ч.2 ст. 85 ЦПК України, право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять має сторона, на користь якої постановлено рішення, яка не працює і не має самостійного доходу.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про державну реєстрацію зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.21).

Доказів, що на час розгляду справи апеляційним судом заявник припинив підприємницьку діяльність, не працював та не мав самостійного доходу, суду не надано, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять відсутні, у зв'язку з чим, у задоволенні заяви має бути відмовлено.

Відсутні підстави і для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у вигляді компенсації за втрачений заробіток, оскільки доказів про наявність доходів від заняття підприємницькою діяльністю, заявником також суду не надано.

Керуючись ст.ст. 88, 220 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_4 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішеннявідмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді