Court ruling № 42558532, 29.01.2015, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів

29.01.2015Справа № 910/7772/13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ"

за участю Генеральної прокуратури України

про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників:

від позивача :Марченко І.І.- представник за довіреністю № 220/841/д від 14.11.2014 р. від відповідача:Парицька Н.О.- представник за довіеністю б/н від 19.03.2014 р.прокурор: Красільнік П.П.- посвідчення № 000734 від 09.08.12

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 р. Міністерство оборони України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" про визнання недійсним договору від 06.03.2006 р.

Свої позовні вимоги Міністерство оборони України обґрунтовує тим, що договір від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), укладений між сторонами є недійсним, оскільки земельна ділянка площею 4,57 га, розташована по вул. Академіка Туполєва, 8, в м. Києві (військове містечко № 118), на якій здійснювалось будівництво комплексу житлових будинків, належить до земель оборони, а тому при укладенні даного договору необхідно було змінити цільове призначення даної земельної ділянки, чого зроблено не було.

Посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", позивач просить суд визнати недійсним договір від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ".

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2014 року справу № 910/7772/13 прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.

25.11.2014 р. Генеральною прокуратурою України подано заяву про вступ у дану справу.

До початку нового розгляду справи по суті позивач подав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, окрім заявленої вимоги, просив застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, шляхом повернення земельної ділянки загальною площею 4,57 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 8, та нежитлових будівель (З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) та споруд (Ж, Ф, Т, П, Р), розташованих на вказаній земельній ділянці.

У судовому засіданні 29.01.2015 р. прокурор та представник позивача заявили клопотання про вжиття запобіжних заходів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 4,57 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 8, та нежитлові будівлі (З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) та споруди (Ж, Ф, Т, П, Р), розташовані на вказаній земельній ділянці, які належать на праві власності ТОВ «Бурхливий потік».

Подане клопотання заявлене у порядку ст. 43-1 ГПК України та мотивоване тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. у справі № 910/10596/14 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурхливий потік» незаконно визнано право власності на нежитлові будівлі (З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) та споруди (Ж, Ф, Т, П, Р), розташовані на земельній ділянці площею 4,57 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 8. Вказане майно в подальшому перейшло до ТОВ «Бурхливий потік», а, отже, й земельна ділянка може вибути з володіння позивача, що на думку заявників може призвести до невиконання рішення суду та зробить його неможливим.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечував з тих підстав, що накласти арешт можливо лише на майно особи, яке є учасником процесу по даній справі.

Суд, розглянувши заяву про вжиття запобіжних заходів, заслухавши думку учасників процесу, прийшов до висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 43-3 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Такі обставини мають узгоджуватися з приписами ст. 43-1 ГПК, а за змістом п. 5 ч. 1 ст. 43-3 і ч. 3 ст. 43-4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами, витребування й оцінка яких здійснюється господарським судом за загальними правилами ГПК про докази. Зокрема, заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено особою, щодо якої він просить вжити запобіжні заходи.

Разом з тим, прокурор та представник позивача не надали суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем або ТОВ «Бурхливий потік» дій щодо відчуження земельної ділянки, що належить Міністерству оборони України.

Поданий прокурор витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.12.2014 р. не свідчить, що земельна ділянка, яка розташована по вул. Академіка Туполєва, 8, в м. Києві перебуває у власності відповідача чи ТОВ «Бурхливий потік».

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження зазаначеної земельної ділянки без належного обґрунтування та доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів.

Будь-яких інших фактичних обставин, з якими пов'язувалося б застосування запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та нерухомого майна на ній, позивачем та прокурором не наведено.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявники не довели суду необхідність застосування запобіжних заходів та ймовірність настання обставин, визначених ст. 43-1 ГПК України, а тому суд приходить до висновку, що подана заява є необгрунтованою.

Відповідно до ч. 6 ст. 43-4 ГПК України у разі відсутності підстав, встановлених ст. 43-1 цього Кодексу, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Керуючись ст.ст. 43-1, 43-4, 86 ГПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Генеральної прокуратури України та клопотання Міністерства оборони України про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 4,57 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 8, та нежитлові будівлі (З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) та споруди (Ж, Ф, Т, П, Р), розташовані на вказаній земельній ділянці, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурхливий потік» відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Суддя К.І. Головіна