Court ruling № 42553676, 03.02.2015, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №489/5147/14-к 03.02.2015 03.02.2015 03.02.2015

Провадження: № 11-кп/784/76/15 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ст. 122 ч. 1 КК України Беспрозванний О.В.

Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої - Маркової Т.О.

суддів - Гребенюк В.І., Губи О.О.

за участю секретаря - Лі І.К.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження № 12013160040004305 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2014 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, уродженця с. Шевченкове Жовтневого району Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України

учасники судового провадження

прокурор: Іванов О.А.

обвинувачений: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_4

потерпілий: ОСОБА_5

представник потерпілого: ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, вчасно повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 2 366 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. та витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 5 438 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, долучити до матеріалів кримінального провадження диск з копією аудіозапису його розмови з ОСОБА_5, прослухати його в судовому засіданні, допитати свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скару.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує, що орган досудового розслідування та суд 1 інстанції невірно кваліфікували його дії, як умисне спричинення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Зазначає, що ОСОБА_5 напав на нього першим, тому його відповідні дії необхідно розцінювати як самооборону.

Вважає, що судовий розгляд справи від самого початку проводився із обвинувальним ухилом та упереджено, оскільки суд 1 інстанції вирішив, що правдивими є лише показання потерпілого ОСОБА_5, які, між тим, не підтверджені іншими доказами.

Зазначає, що суд безпідставно вказав як обтяжуючу обставину перебування в алкогольному сп'янінні, оскільки в цей день він звертався до медичного закладу і лікарі не встановили факту перебування ним в стані алкогольного сп'яніння, проте слідчий вказаний документ не витребував.

Вказує, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого, тому що сумма матеріальної шкоди, понесеної на оплату ліків, не підтверджена призначенням лікаря, а 90 грн., сплачених потерпілим в якості благодійного внеску, не відноситься до матеріальних збитків.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження щодо поданої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду - без змін. Вказує, що суд 1 інстанції всебічно, повно і неупереджено дослідив усі обставини, правильно застосував кримінальний закон та дотримався норм кримінального процесуального закону.

Зазначає, що доводи обвинуваченого, викладені ним в апеляційній скарзі, є неспроможними та спростовуються дослідженими доказами. Зокрема, висновки судово-медичних експертиз підтверджують його показання та спростовують показання обвинуваченого, оскільки відповідають виявленим тілесним ушкодженням.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.07.2013 року приблизно о 23.20 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, в ході конфлікту, діючи умисно, наніс ОСОБА_5 декілька ударів рукою в область обличчя, повалив його на землю, а також наніс удар каменем по правій руці, внаслідок чого останній отримав перелом головки 5 п'ясткової кістки правої кисті.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд 1 інстанції повно та всебічно дослідив обставини кримінального провадження, надав належну оцінку дослідженим доказам і прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, та вірно кваліфікував його дії як спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.

В суді 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив наступне.

21.07.2013 року приблизно о 22.00 год. він разом із своєю дівчиною ОСОБА_8 в районі вул. Південна в м. Миколаєві зустріли знайому ОСОБА_7, яка в цей момент розмовляла по мобільному телефону. Після того, як ОСОБА_7 передала йому мобільний телефон, він почув на свою адресу погрози з боку ОСОБА_5 - колишнього чоловіка ОСОБА_7, який обіцяв приїхати до нього та розібратись з ним. Він та ОСОБА_8 пішли в гості до знайомого, від якого ОСОБА_8 пішла додому першою приблизно о 23.00 год, а він за нею через 5-10 хв. Підходячи до свого будинку, він почув голос ОСОБА_8, яка кликала на допомогу. В цей момент до нього несподівано підбіг ОСОБА_5, вдарив в груди, повалив на землю та наніс близько 15 ударів кулаком в обличчя. Захищаючись від нападу, він відштовхнув його від себе та 2-3 рази вдарив рукою в обличчя. ОСОБА_5 втік, а він разом із ОСОБА_8 поїхали в міліцію, а потім в лікарню. ОСОБА_8 казала йому, що ОСОБА_5 намагався її згвалтувати. В той день спиртні напої не вживав. Цивільний позов потерпілого не визнає.

Однак, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані показання обвинуваченого ОСОБА_3 спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що подія відбулась 21.07.2013 року. На той момент він був одружений із ОСОБА_7, але проживали вони окремо. В цей день близько 21.00 год., повернувшись з тренування, від своєї дівчини він дізнався, що ОСОБА_7 разом із ОСОБА_3 та ще однією дівчиною її побили. До цього випадку ОСОБА_7 та її друзі, в тому числі ОСОБА_3, неодноразово телефонували йому, погрожували, залякували його дівчину. Він зателефонував ОСОБА_7 щоб обговорити процес розлучення. Вона запропонувала йому приїхати за адресою АДРЕСА_2. Коли він приїхав на вказане місце, йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що він та ОСОБА_7 знаходяться біля буд. АДРЕСА_1. Біля будинку він побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Раптово ОСОБА_3 наніс йому удар правою рукою в ліву частину голови, повалив на землю та наніс декілька ударів в обличчя. В цей момент ОСОБА_8 камнем чи цеглиною била його по ногах. ОСОБА_3 бив його якимось предметом в потилицю більше п'яти раз. В цей момент він прикривав голову руками і відчув гострий біль в пальці. ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою, від нього відчувався запах алкоголю. Потім йому вдалося вирватися та втікти. Зустрічні перехожі викликали швидку допомогу і міліцію. В результаті побиття від отримав струс головного мозку, перелом пальця, глибокі рани на ногах.

Показання потерпілого підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які пояснили, що в липні 2013 року після 23.00 год. на перетині вул. Південна та пр-та Жовтневого в м. Миколаєві зустріли раніше не знайомого молодого чоловіка - потерпілого ОСОБА_5, у якого обличчя, руки та одяг були в крові. Чоловік розповів, що його побили. Вони викликали міліцію і швидку допомогу. Стверджували, що ОСОБА_5 перебував у тверезому стані.

Показання потерпілого та свідків знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд 1 інстанції дослідив в судовому засіданні. Зокрема, відповідно до висновку експерта № 1478 від 30.08.2013 року у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забиттям головного мозку І ст., забитих місць і підшкірних гематом на голові, забитої рани потиличної області, синців в області губ, забитої рани правої кисті, закритого перелому головки 5-ої п'ясткової кістки правої кисті, забитих ран обох гомілок.

Тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки 5-ої п'ясткової кістки правої кисті відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я на термін понад 21 день. Тілесні ушкодження у вигляді забитої рани правої кисті, забитих ран обох гомілок відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.п. 35-36).

Згідно додаткового висновка експерта № 676/1478-13 р. від 03.06.2014 року не виключено завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 при обставинах, на які він вказав в ході допиту 31.07.2013 року та в ході проведення слідчого експеримента 11.04.2014 року, а саме: при нанесенні ударів тупими твердими предметами по голові та рукам, якими він закривав голову в момент нанесення ударів і при нанесенні ударів по ногам.

При прийнятті заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.07.2013 року ОСОБА_5 повідомив, що 21.07.2013 року о 23.20 год. знайомий ОСОБА_3 разом із співмешканкою біля буд. АДРЕСА_1 заподіяли йому тілесні ушкодження (а.п. 29).

Твердження обвинуваченого про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження захищаючись від його посягання є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

З матеріалів провадження вбачається, що саме ОСОБА_3 був ініціатором конфлікту, саме він повалив потерпілого на землю та наніс ОСОБА_5 чисельні удари кулаками та каменем в обличчя, по голові та рукам, якими потерпілий закривав голову, а ОСОБА_8 била по ногам.

Показання потерпілого в цій частині є послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, показаннями свідків, висновками судово-медичної експертизи, про характер та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, які є середньої тяжкості.

Приведені дані свідчать, що ОСОБА_3 не перебував у стані необхідної оборони, оскільки в той момент коли він зустрівся з потерпілим, то обвинувачений відразу ударом в обличчя повалив ОСОБА_5 на землю, а потім разом з ОСОБА_8 почали бити його - ОСОБА_3 бив спочатку руками, потім каменем по голові, а ОСОБА_8 в цей час била потерпілого по ногам. Потерпілий, який опинився на землі, а обвинувачений сидів на ньому та разом з ОСОБА_8 наносив удари, ніякої загрози ні для ОСОБА_3, ні для ОСОБА_8 не представляв, як і не існувало суспільно-небезпечного посягання на їх життя і здоров'я.

Твердження обвинуваченого про те, що він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, перебуваючи в стані необхідної оборони, ретельно перевірялись судами першої та свого підтвердження не знайшли. Свої висновки щодо доказів та їх оцінки суд 1 інстанції належно мотивував. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для закриття кримінальної справи за відсутністю в діях останнього складу злочину, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є достатнім і необхідним для його виправлення. Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд при призначені покарання безпідставно врахував як обставину, що обтяжує покарання - стан алкогольного сп'яніння, що на думку апелянта спростовується висновками експерта, не відповідають дійсності, оскільки за медичною допомогою ОСОБА_3 звернувся ні в день події 21.07.2013 року, а наступного дня, а тому підстав для зміни вироку в цій частині немає.

Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальних збитків вирішений судом правильно, оскільки суд обгрунтовано стягнув тільки ті збитки, які підтверджені документально, що спростовує доводи апеляційної скарги і в цій частині. А крім того, саме на обвинуваченого законом ст. 124 КПК України покладається обов'язок відшкодувати всі витрати понесені потерпілим.

Будь-яких істотних порушень вимог матеріального та процесуального закону, зокрема щодо недопустимості досліджених судом доказів та які б давали підстави для скасування вироку, органами досудового розслідування та судом не допущено, а тому апеляційний суд вважає, що немає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2014 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: