Decision № 4251106, 12.05.2009, Pavlohrad City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 2-951/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2009 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Сторожука С.М.

при секретарі: Дробот О.Ю.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

третьої особи: ОСОБА_4

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення відшкодування шкоди за ушкодження здоров’я джерелом підвищеної небезпеки, суд –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій ( з урахуванням уточнень ) просив суд стягнути з відповідача на його користь щомісячне відшкодування втраченого заробітку - 320,82 гривні з подальшим перерахуванням на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, а також стягнути з відповідача на його користь заборгованість відшкодування шкоди за період з вересня 2003 року по лютий 2009 року в розмірі – 21174,12 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 17 липня 1985 року приблизно 15.30 годин на дорозі в районі «Стройбаза» він рухався на власному транспортному засобі та був збитий автомобілем «ЗІЛ» під керуванням водія автобази ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

Вироком Павлоградського міського народного суду від 08 січня 1986 року встановлено вину ОСОБА_4 . в зазначеній дорожній пригоді та засуджено до позбавлення волі умовно.

Висновком судово-медичної експертизи від 20 січня 1999 року вперше, а 17 січня 2002 року повторно йому встановлено безстроково втрату професійної працездатності - 40% і загальної працездатності – 30%.

Відповідач в особі автобази ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно сплачував йому виплату відшкодування втраченого заробітку до січня 2002 року. Припинення виплат відбулося у зв’язку з відмовою ОСОБА_4 . виплачувати шкоду.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позовних вимог відповідно до змісту яких зазначив, що просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач починаючи з 11 січня 1993 року безперервно до 23 лютого 2005 року знаходився у трудових відносинах з ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі розпорядження №4 від 11 січня 1993 року і відповідно до висновків медичної установи вважався працездатним на 100%, та виконував обов’язки за професією машиніста підземних установок 3 розряду, отримуючи заробітну плату установлену для робітника зазначеної професії та розряду. Таким чином, позивач був визнаний здоровим і здатним виконувати роботи на виробництві, пов’язану з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці із зайнятості на цій роботі повний робочий день. Позивач проходив щорічні профілактичні медичні огляди як робітник шахти та отримував висновки медичних установ про професійну придатність.

В судовому засіданні позивач та його представник змінені позовні вимоги підтримали. Представник позивача надав суду пояснення які відповідають змісту позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала.

Третя особа ОСОБА_4 . зазначив, що підтримує заперечення представника відповідача та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи Фону зазначив, що у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини:

Вироком суду від 08 січня 1986 року був визнаний винним та засуджений ОСОБА_4 . за скоєння злочину 17 липня 1985 року, під час скоєння якого він виконував трудові обов’язки, а саме керуючи транспортним засобом належним автобазі Виробничого об’єднання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив зіткнення з транспортним засобом під керуванням позивача. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження які були характеризовані як тяжкі ( а.с. 3- 8 ).

13 листопада 1985 року висновком МСЕК позивач був визнаний інвалідом другої групи та йому встановлено загальна втрата працездатності – 45% і 60% професійної строком до 15 листопада 1986 року ( а.с. 13 ). Відповідно до довідки по шахті «Павлоградська» позивач отримував щомісячні виплати втраченого заробітку при втраті працездатності - 40% за 1992 рік ( а.с. 16 ).

Висновком експерта від 17 січня 2002 року за вищезазначених обставин позивачу було встановлено 30 % втрати загальної працездатності, а також 40% втрати професійної працездатності - безстроково ( а.с. 9 – 12 ).

Автобаза ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно проводило виплати позивачу відповідно до наказів по підприємству починаючи з 12 травня 1986 року ( а.с.13, 14, 15 ) до січня 2002 року, часу з якого припинились виплати на підставі відмови ОСОБА_4 . добровільно виплачувати щомісячні платежі на відшкодування шкоди.

Відповідач Відкрите акціонерне товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 є правонаступником майнових прав та обов’язків Виробничого об’єднання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 115 ).

Згідно ст.441 ЦК України ( 1963 ) організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівника під час виконання ними свої трудових ( службових ) обов’язків.

Статтею 461 ЦК України ( 1963 ) було передбачено, що в разі ушкодження здоров’я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню, організація відповідальна за заподіяну шкоду, зобов’язана відшкодувати громадянину шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності, в розмірі, обчислюваному стосовно до заробітної плати ( заробітку ) відповідної категорії робітників та службовців.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

З урахуванням встановлених обставин справи та положення чинного законодавства України яке регулювало та регулює спірне питання, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки:

Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить провести розрахунок заборгованості та щомісячного відшкодування шкоди виходячи з - 30 % втрати загальної працездатності.

Розрахунок втраченого заробітку позивача, та заборгованості слід проводити згідно Постанови КМУ №276 від 26 травня 1992 року з урахуванням довідки шахти про заробіток відповідного робітника на січень місяць 1992 року ( а.с.16 – 17 ) становила – 1999 крб, а відкоригований на коефіцієнт підвищення тарифних ставок ( а.с. 18 ) - 5906,25 крб, або 0,0599625 грн. Розмір відшкодування за - 30% загальної працездатності складає – 0,0177 ( 5906,25 крб х 30% = 1771,88 крб або 0,0177 ).

На час звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою розмір втраченого заробітку становив – 134,80 грн ( 0,0177 х 1,193 « коефіцієнти підвищення тарифних ставок» х 2,98 х 1,85 х 2,9 х 3 х 3 х 0,67 х 2 х 3,17 х 1,1 х 1,364 х 1 х 1,1458 х 1,286 х 1,367 х 1,166 х 1,186 х 1,3244 х 1,108 х 1,156 х 1,2236 х 1,069 х 1,071 х 1,054 = 134,80 ).

Враховуючи необхідність визначення заборгованості в межах трирічного віку з часу звернення позивачем до суду, загальний розмір такої заборгованості становить – 8896,80 грн ( 134,80 х 66 місяців «за період з вересня 2003 року по лютий 2009 року» = 8896,80 грн ).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню втрачений заробіток у розмірі – 134,80 гривень, а також заборгованість по відшкодуванню шкоди в розмірі – 8896,80 гривень.

Суд, не може прийняти до уваги коефіцієнт підвищення заробітної плати 2,38 на застосуванні якого наполягає позивач, так як підстав для здійснення перерахунку на відповідний коефіцієнт немає. На підставі Указу Президента України №41/96 від 09 січня 1996 року наказом Міністра вугільної промисловості України від 04 березня 1996 року №72 збільшення тарифних ставок і окладів на коефіцієнт 2,38 здійснювалося з метою збільшення долі тарифних ставок у середньомісячні заробітній платі в межах встановленого фонду споживання. А тому при застосуванні даного коефіцієнту при збільшенні тарифних ставок і окладів одночасно були зменшені інші складові заробітної плати без зміни загального розміру заробітної плати, у зв’язку з чим розмір середньомісячного заробітку не збільшився.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі – 01,50грн, та на користь держави судовий збір в розмірі – 88,97грн, оскільки позивача звільнено від сплати зазначених витрат, при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 131, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення відшкодування шкоди за ушкодження здоров’я джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 у Павлоградському відділенні Промінвестбанку, МФО 305556, інд. код за ЄДРПОУ 00178353, ІПН 001783504102, св. плат ПДВ 03452081 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) в рахунок погашення заборгованості по відшкодуванню шкоди за період з вересня 2003 року по лютий 2009 року у розмірі – 8896 ( вісім тисяч вісімсот дев’яносто шість ) гривень 69 копійок.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 встановити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні виплати втраченого заробітку у розмірі – 134 ( сто тридцять чотири ) гривні 80 копійок, починаючи з березня місяця 2008 року з подальшим перерахуванням на коефіцієнти підвищення тарифних ставок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на користь бюджету міста Павлограда /код ЄДРПОУ 24237540 р/р 31217259700032 банку: „ГУДКУ” в Дніпропетровській області МФО 805012/ у сумі 1 грн. 50 коп. „за інформаційно-технічне забезпечення”.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі - 88 ( вісімдесят вісім ) гривень 97 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України./span>

Суддя С.М. Сторожук