Court ruling № 42496463, 20.01.2015, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 876/9891/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року з питань забезпечення доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

10 липня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції (УДВС ГУЮ) у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов.

30.09.2014 року позивач подала заяву про забезпечення доказів, у якому просила в порядку забезпечення доказів витребувати у ВДВС Дрогобицького МУЮ Львівської області матеріали зведеного виконавчого провадження №42852792 від 15.05.2012 року з примусового виконання виконавчого листа №2-578/10 від 04.04.2012 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області та виконавчого напису №1143 від 18.11.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3; витребувати у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області матеріали виконавчого провадження № ВП 16349854 від 11.12.2009 року з примусового виконання виконавчого напису №1143 від 18.11.2009 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3; витребувати у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області матеріали виконавчого провадження № ВП 32525755 від 08.05.2012 року з примусового виконання виконавчого напису №2-578/10 від 04.04.2012 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

Ухвалою від 30 вересня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд в задоволенні заяви про забезпечення доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення доказів стала необхідність встановити факти, що мають юридичне значення у зв'язку з неможливістю самостійно встановити,до кого може бути згодом висунуто позовні вимоги. Додатковою підставою для звернення стало небажання відповідачів надавати докази, зокрема, з причини ухилення від участі в судових засіданнях.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що неможливість надання позивачкою доказів про хід зведеного виконавчого провадження пояснюється тим, що постанова про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження не надходила на адресу її проживання.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подану заяву в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, що відповідно до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначив належних та достатніх аргументів, які свідчили б про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають обставинам справи та нормам процесуального права та є вірними.

Так, статтею 73 КАС України визначено, що особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Згідно ст.74 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Відповідно до ст.75 КАС України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити, обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами, обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечувати.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначене частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, докази - це інформація про обставини у справі, яка може бути одержана судом із визначених частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України джерел.

Зі змісту наведених положень процесуального закону вбачається, що забезпечення доказів в адміністративному процесі спрямоване на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які під час судового розгляду справи можуть зробити неможливим або ускладненим надання потрібних доказів.

Передумовою звернення з такою заявою є обставини, коли особи, які беруть участь у справі, мають фактичні дані або повідомлення, які свідчать про те, що певні докази можуть бути вилучені або втрачені і ними скористатися для вирішення справи по суті стане неможливо.

Така неможливість надання (одержання) доказу може бути пов'язана з майбутнім знищенням або псуванням доказу, а ускладнення у наданні доказу може бути зумовлено обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.

На думку апеляційного суду, у поданій заявником до суду першої інстанції заяві не вказано жодного доказу, який, на його думку, необхідно забезпечити у зв'язку з наявністю обґрунтованого припущення вважати, що його надання стане згодом неможливим або ускладненим. Також позивач не навів обставин, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність обґрунтованих підстав для забезпечення доказів у справі.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року з питань забезпечення доказів у справі № 813/4879/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 23 січня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов