Decision № 42451389, 19.01.2015, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15337/14-ц

Провадження: 2/643/442/15

19.01.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

при секретарі - Бахметьєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ЛАЙФ 2000» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 105000,00грн., індексацію заробітної плати 65,00грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 7078,68грн., вихідну допомогу в розмірі 15000,00грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 95000,00грн., кошти на придбання бензопили з витратними матеріалами в розмірі 7160,00грн., моральну шкоду в розмірі 15000,00грн.; зобов'язати відповідача внести дані про його заробітну плату та сплатити відповідні внески до Пенсійного фонду України з 01.04.2011року по 31.12.2012р.; зобов'язати відповідача сплатити податок з доходів фізичних осіб з його заробітної плати в Державний бюджет України з 01.04.2011року по 31.12.2012р.; зобов'язати відповідача внести запис до його трудової книжки про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з датою звільнення 31.12.2012року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він 01 квітня 2011 року був прийнятий на посаду звальщика лісу в ТОВ «Сіті Лайф 2000» шляхом подання заяви на ім'я директора товариства ОСОБА_2 про прийом на посаду звальщика лісу; деталі працевлаштування повинні були вирішуватися в виробничому порядку. Директором ОСОБА_2 йому було доручено виконання роботи по видаленню та кронуванню дерев в основному в Червонозаводському районі міста Харкова. В той же день він приступив до роботи на об'єктах, які були йому вказані директором. Оплата праці повинна була виконуватися за відрядною формою згідно об'єму видалених та кронованих ним дерев, але не менше ніж 5000 грн. на місяць. Витрати на придбані засоби роботи, паливно-мастильні матеріали, транспорті витрати та інші виробничі витрати повинен був компенсувати відповідач. Оскільки фактично він був допущений до роботи, вважає, що між ним та товариством 01 квітня 2011 року було укладено безстроковий трудовий договір, за яким він працював певний час. В його обов'язки входило знесення та кронування дерев, вказаних представниками відповідача, їх подрібнення та прибирання сміття з погрузкою на автомобілі та трактори, які він знаходив самостійно та сам розраховувався з водіями. В подальшому ці витрати на оплату автотранспортних послуг оплачувались відповідачем. Відповідачем для виконання робіт надавались за його рахунок автовишки та подрібнювачи деревини. Всі інші засоби, а саме: бензопили з ланцюгами та запчастинами, високорізи, канати, ручний інструмент, засоби безпеки, спецодяг та інше, забезпечувались ним самостійно за власні кошти, також як і паливно-мастильні матеріали до бензопил. Відповідач зі своїми працівниками, в тому числі з ним, організовував роботу таким чином: щоп'ятниці о 9:00 години на нарадах у Департаменті житлового господарства Харківської міської ради приймалося протокольне доручення, перелік сухих та аварійних дерев, які потребували знесення та перелік дерев, які потребували кронування. Представники відповідача, які були присутні на цих нарадах, отримували протоколи, які визначали перелік робіт відповідача на наступний робочий тиждень та в яких вказувались адреси, за якими потрібно було знести чи кронувати дерева. Ці протоколи передавались відповідачем своїм працівникам, кожен з яких відповідав за виконання робіт в певному районі міста Харкова. Він разом з іншими працівниками отримував завдання на наступний робочий тиждень на знесення дерев в Московському районі, Дзержинському районі та інших районах міста. Після виконання робіт підписувались первинні документи встановленого зразку про виконані роботи в начальників дільниць комунального підприємства «Жилкомсервіс» та в дільницях комунального підприємства «Харківблагоустрій», після чого в головних філіалах КП «Харківблагоустрій» ці документи завірялись печатками. ОСОБА_2 декілька разів видавав грошові кошти робітникам відповідача. Проте, грошові кошти, отримані від відповідача лише частково покривали понесені ним витрати на виконання робіт, з місяця в місяць заборгованість зростала. 18 грудня 2012 року він подав на ім'я директора ТОВ «Сіті Лайф 2000» заяву про звільнення з 31 жовтня 2012 року через невиконання товариством законодавства про працю в частині виплати заробітної плати, заперечень від останнього не було. В день звільнення відповідач не виконав свої обов'язки як роботодавець, не ознайомив його з наказом про звільнення, належним чином не оформив трудову книжку, не провів розрахунки. Підтвердженням виконання ним робіт для відповідача позивач вважає акти виконаних робіт форма КБ-2в, як наприклад №43чер від 06.12.2012р., №44чер від 07.12.2012р. Також, позивач зазначав, що по кожному знесеному дереву він має схему розташування цього дерева та фотографії цього дерева.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача Семендяєв О.С. позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» самостійно не виконувала роботи по зносу та кронуванню аварійних дерев, а уклала договір з ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж», на підтвердження чого надав договір підряду між ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» та ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж». Крім того, вказував, що позивач не перебував у трудових відносинах з ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000», та ніяких робіт по замовленню ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» не виконував. Також, зазначив, що деякі документи, подані позивачем на підтвердження своїх вимог не мають підпису, печатки, та є лише розпечатками з комп'ютера і не є доказами, позивачем не надано в якості доказів копії заяви про прийняття на роботу та заяви про звільнення з роботи, на які посилається позивач в своєму позові.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які повідомили ті-ж факти, що зазначені в обґрунтуванні позовної заяви, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 115 та 116 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові регулярно у строки, встановлені колективним договором, а при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, якщо у ці строки, з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому працівникові не були виплачені належні йому суми (при відсутності спору про їх розмір), то підприємство, установа, організація повинні будуть виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він 01 квітня 2011 року був прийнятий на посаду звальщика лісу в ТОВ «Сіті Лайф 2000» шляхом подання заяви на ім'я директора товариства про прийом на посаду звальщика лісу, проте вказаної заяви матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Матеріали справи містять протоколи доручень на виконання робіт та акти виконаних робіт форма КБ-2в, надані позивачем на підтвердження факту наявності між сторонами трудових відносин /а.с. 9, 12-17/.

Відповідно до ч.2 ст.24 КЗпП України, Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Ознаками наявності фактичних трудових відносин є підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, визначене працівникові робоче місце, виплата заробітної плати тощо.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.2 ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Матеріали справи свідчать, що наказ про прийняття на роботу позивач не отримував, трудовий договір не укладався.

Крім іншого, позивач у позовній заяві просить стягнути суму невиплаченої заробітної плати та інших платежів, моральної шкоди, але вимог про визнання трудового договору укладеним з ним до відповідача не пред'являв.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений факт перебування у трудових відносинах з відповідачем, суду не надано документів на підтвердження своїх вимог, позивачем не доведений факт укладання контракту або угоди між ним та відповідачем, що є особливою формою трудового договору, в яких зазначені умови матеріального забезпечення, у тому числі й оплата праці на підставі чинного законодавства, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10,11, 60, 109, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ЛАЙФ 2000» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.М.Довготько