№ 42440838, 11.08.2014, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 серпня 2014 року Справа № 814/1644/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

управління ПФУ в Миколаївському р-ні Миколаївської обл., вул. Очаківська, 125а, м. Миколаїв, 54036

до

Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 2 - закладу комунальної власності, с. Сапетня, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113

про

стягнення заборгованості в сумі 42801,30 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42801,30 грн. зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що управлінням ПФУ виплачуються пільгові пенсії працівникам відповідача. Відповідач, в порушення приписів ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", витрати з виплати та доставки пенсій за травень 2014 р. не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких вказав, що повністю сплатив витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за травень 2014 р., однак позивач здійснив перерозподіл в рахунок погашення недоїмки за 2008 р., якої насправді не існувало.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Статтею 106 ч. 3 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та п. 5 пп. 7 Положення про Пенсійний фонд України, передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Працівникам відповідача призначені пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. “б” ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно із п. 6 пп. 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6 пп. 6.4. Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

На підставі Інструкції, позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунки на оплату витрат.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за травень 2014 р. склала 42801,30 грн.

Відповідач надав докази сплати вказаної заборгованості в повному обсязі на підставі платіжного доручення від 16.05.2014 р. № 473.

У той же час позивач не надав будь-яких доказів існування у відповідача боргу за минулі періоди, що виключає можливість перерозподілу сплачених за травень 2014 р. коштів у рахунок погашення попередньої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська