№ 42425577, 26.01.2015, Zhytomyr District Administrative Court

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року м. Житомир

справа № 806/5654/14

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

з участі секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

за участі представника позивача Завалкевич Н.В.,

за участі представника відповідача Лукашука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування акту опису й арешту майна від 09.12.2014 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо опису й накладання арешту на майно Державного підприємства "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" та скасувати акт опису й арешту майна від 09.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що діями державного виконавця порушено ряд вимоги ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" та 26 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу України".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, на підставі доводів, викладених у позові.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 29-31). Пояснив, що опис й арешт майна позивача проведено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", тому підстав для скасування акту опису й арешту майна від 09.12.2014 року немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" є юридичною особою, заснованою на державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником. Підприємством створене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Райківській виправній колонії (№ 73), до суспільно корисної праці і забезпечення їх професійно - технічного навчання.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 31070610 про стягнення з ДП "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" боргу, який станом на 09.12.2014 року складав 1990532,49 грн., що сторонами не заперечується.

09.12.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції проведено опис майна та накладена арешт на майно, що належить позивачу, а саме: бруківка 10*10*10-8 кв.м., борт ГП-1 сірий-6 м/п, дранка будівельна, корзина для ягід, рукавиці робочі, скребок 3*260*100, черевики робочі, бруківка 7*7*7-6 кв.м., художні вироби з гранітної сировини, про що складено акт опису й арешту майна від 09.12.2014 року (а.с.5-10).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

У статті 32 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону).

Арешт на майно боржника, згідно із ч. 2 ст. 57 Закону, може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 5 статті 52 Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Частинами першою та п'ятою статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 року № 2713-IV встановлено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань; звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Наведене свідчить, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції 09.12.2014 року протиправно здійснив опис та арешт майна позивач, який є підприємством установи виконання покарань, на яке, згідно із Законом № 2713-IV, не може бути накладено стягнення, а тому позов підлягає задоволенню.

Посилання відповідача, як на правомірність своїх дій, на Закон України від 29.11.2001 року № 2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", суд вважає безпідставним, оскільки цей закон підлягає застосуванню лише в частині, що не суперечить ч. 5 ст. 52 Закон України "Про виконавче провадження" та ч. 5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 року № 2713-IV, тобто можливо звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції щодо опису й накладання арешту на майно ДП "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)", вчинені 09.12.2014 року, та скасувати акт опису та арешту майна від 09.12.2014 року, складений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції по зведеному виконавчому провадженню № 31070610 про стягнення з ДП "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" боргу в сумі 1990532,49 грн.

Присудити Державному підприємству "Підприємство Райківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73)" понесені ним судові витрати у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 26 січня 2015 р.