Court ruling № 42404266, 14.01.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/9991/72258/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Веденяпін О.А., Зайцев М.П.,

за участю секретаря Стадницької Ю.Є.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Гаркуши О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янська МДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а-2340/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вел Траст" (далі - Товариство)

до Основ'янської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2012 № 0000032320 та № 0000042320.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2012 у позові відмовлено з тих мотивів, що реальність поставки позивачеві агентських та юридичних послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Промспецконсалтинг» (далі - ТОВ «Промспецконсалтинг») та зв'язок цих послуг з економічною діяльністю Товариства документально не підтверджується.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Основ'янська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Основ'янською МДПІ було проведено документальні невиїзні перевірки Товариства з питання підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промспецконсалтинг» за травень, червень, липень та серпень 2011 року.

Результати цих перевірок висвітлені в актах від 16.12.2011 № 6734/232/36623898 та від 06.12.2011 № 6632/232/36623898.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 № 0000032320, за яким Товариству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 622 601,25 грн. (у тому числі 498 081 грн. за основним платежем та 124 520,25 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 № 0000042320, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 1 035 543 грн. (у тому числі 690 362 грн. за основним платежем та 345 181 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання агентських та юридичних послуг у названого контрагента, у зв'язку з тим, що подані Товариством документи не підтверджують реальні взаємовідносини та фактичне виконання цих послуг.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції визнав доведеним податковою інспекцією факт створення позивачем формального документообігу за відсутності реального здійснення господарських операцій з названим постачальником, що виключає право позивача на врахування цих операцій при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість.

Зазначені висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, ґрунтуються на матеріалах справи, досліджених та оцінених у відповідності зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, є законними та вмотивованими.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг).

У розглядуваному випадку, податковим органом встановлено, що позивачем (замовник) та ТОВ «Промспецконсалтинг» (виконавець) було укладено договір від 27.07.2011 № 27/07 про надання юридичних послуг та агентський договір від 01.03.2011 № 001/А, за якими названий контрагент зобов'язався здійснювати юридичне обслуговування замовника, надавати юридичні послуги із захисту його інтересів у правовідносинах з третіми особами, виконувати маркетингові дослідження рингу нафтопродуктів та пошук партнерів, сприяти укладенню договорів.

У рамках здійснення заходів з податкового контролю Основ'янською МДПІ виявлено, що ТОВ «Промспецконсалтинг» має ознаки фіктивного суб'єкта господарювання (як-от неперебування за місцезнаходженням, відсутність майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності). Позивачем також не подано належних доказів, які достовірно свідчили б про фактичне виконання названими контрагентами агентських послуг.

Підтримуючи наведену правову позицію податкового органу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що подані Товариством акти здачі-приймання виконаних робіт, містять узагальнену інформацію щодо змісту розглядуваних послуг; представлені позивачем звіти відображають загальні нормативні та статистичні відомості та не підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей Товариства. Тому наведені документи не є достатнім підтвердженням фактичного надання спірних послуг.

Слід зазначити, що специфіка юридичних послуг передбачає безпосередню взаємодію замовника та виконавця у процесі надання цих послуг. Втім позивачем не подано будь-яких доказів існування такої взаємодії. Згідно з поясненнями платника, відповідні послуги надавалися контрагентом в усній формі, однак роздруківок телефонних розмов Товариством не представлено; не подано позивачем і доказів ведення з ТОВ «Промспецконсалтинг» ділової переписки у процесі замовлення та отримання консультацій, так само як і доказів підготовки названим виконавцем висновків, рекомендацій саме для позивача у справі.

Так само позивачем не представлено доказів укладення договорів з новими покупцями за сприянням названого агента, розробки контрагентом проектів договорів, участі його представників у ділових перемовах, здійснення правового супроводу договорів тощо.

А відтак у апеляційного суду були відсутні підстави для надання іншої правової оцінки обставинам даної справи. Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

До Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання від 10.01.2015, в якому ліквідатор Товариства повідомляє про ліквідацію підприємства позивача, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В силу статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 2а-2340/12/2070 скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2012 у справі № 2а-2340/12/2070 визнати такою, що втратила законну силу.

4. Провадження у справі № 2а-2340/12/2070 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Веденяпін М.П. Зайцев