Decision № 42376777, 15.01.2015, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження: 22-ц/785/2039/15

Головуючий у першій інстанції Николайчук В. О.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

з участю секретаря - Колмакова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагентства у Ширяївському районі Одеської області про визнання дій відповідача незаконними, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року, -

встановила:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання дій відповідача незаконними, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що на підставі трудового договору 10.08.2010 року була прийнята на роботу до відділу Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області на посаду головного бухгалтера.

01.01.2011 року між нею та відділом Держкомзему у Ширяївському районі, правонаступником якого є відділ Держземагентства у Ширяївському районі, укладено Трудовий договір № 3, відповідно до якого вона прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера.

26.09.2011 року, в період дії вказаного Трудового договору, відповідно до листка непрацездатності, їй була надана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами до 29.01.2012 року, а в подальшому, відповідно до Наказу № 2 від 27.01.2012 року відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, з 30.01.2012 року. В період її тимчасової непрацездатності, із займаної посади головного бухгалтера відділу Держкомзему у Ширяївському районі її звільнено. При цьому, про звільнення стало відомо лише в березні 2013 року, коли вона звернулась по довідку з місця роботи для влаштування дитини до дитячого садочка.

Позивач просила визнати дії відповідача по її звільненню з роботи неправомірними;

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера відділу Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області з 29.09.2011року ;

Стягнути з відділу Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди у розмірі 6000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позов , просила задовольнити.

Представник відділу Держземагентства в судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову , посилаючись на вимоги ч.1ст. 233 КЗпП України , виходив з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП Українистроковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пункт 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП Українипередбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам ст. 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку з закінченням строку.

З матеріалів справи вбачається , що 01.01.2011 року позивач ОСОБА_2 уклала з відділом Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області строковий трудовий договір № 3 , відповідно до якого позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера строком дії договору до 29.09.2011 року (а.с.6-7).

Матеріали справи не містять докази продовження строку дії договору № 3 від 01.01.2011 року ,або укладення позивачем інших трудових договорів.

Відповідно до журналу обліку видачі трудових книжок і вкладишів до них відділу Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області вбачається ,що копію трудової книжки ОСОБА_2 отримано 11.03.2013 року ,про що сторони не заперечують.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ,виходив з того ,що позивачем пропущений строк звернення до суду проте не обґрунтував які права позивача були порушені.

Колегія суддів вважає,що оскільки з позивачем був укладений строковий трудовий договір ,після закінчення строку дії договору ОСОБА_2 трудові відносини позивача припинилися , позивач не працювала ,тому звільнення позивача відбулося відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України , права позивача не були порушені ,а тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення позивачем до суду з позовом про поновлення на роботі.

Колегія суддів не приймає до уваги наявні в матеріалах справи витяг з наказу № 2 від 27.01.2012 року про надання ОСОБА_2 відпустки по догляду за дитиною до трьох років ,оскільки такий наказ спростовує відповідач і наказ постановлений після припинення дії строкового договору № 3 від 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України "Про державне агентство земельних ресурсів України" № 445\2011 від 08.04.2011 року , наказу Державного комітету України з земельних ресурсів № 74 від 12.09.2012 року Про реорганізацію відділу Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області", відділ Держземагенства у Ширяївському районі Одеської області є правонаступником відділу Держкомзему у Ширяївському районі Одеської області .

Суд першої інстанції не врахував вищенаведене та помилково посилився на те ,що позивач звернувся до неналежного відповідача .

Оскільки позовні вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди є похідними від поновлення на роботі ,тому такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що позивачем було застосовано позасудовий порядок врегулювання трудового спору ,як підстава для скасування рішення суду не заслуговують на увагу ,оскільки при звільненні права ОСОБА_2 не були порушені ,а вимоги ст.ст. 40,184 КЗпП України до правовідносин ,які склалися між сторонами не застосовуються .

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу Держземагентства у Ширяївському районі Одеської області про визнання дій відповідача незаконними, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

В.Д. Коротков

Н.В. Комаровська