Court ruling № 42365628, 15.01.2015, Vinnytsia Regional Court of Appeal

Справа № 149/1001/14-ц Провадження № 22-ц/772/118/2015Головуючий в суді першої інстанції Вергелес В. О.Категорія 41Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Берегового О.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю апелянта, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника позивача Хмільницької міської організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Найчук О.Є., розглянувши у відкри-тому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань Апеляційного су-ду Вінницької області цивільну справу за позовом

Хмільницької міської організації політичної партії «Всеукраїнське

об'єднання «Батьківщина» до ОСОБА_2

про захист ділової репутації, спростування інформації, відшкоду-

вання моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

14 квітня 2014 року голова Хмільницької міської організації політичної пар-тії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Зелінський М.З. звернувся в Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стяг-нення моральної шкоди в сумі 40 тисяч гривень, мотивуючи свої вимоги на-ступним. У НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 газети «Я та місто», тиражем 1300 примірників, засновником, видавцем та редактором якої є ОСОБА_2, в рубриці «Думка громади» опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», авторство якої не зазначено. Стаття підписана лише загальним визначенням - «ІНФОРМАЦІЯ_3». Зміст цієї статті містить відомості, які є недосто-вірними, не відповідають дійсності, підривають ділову (громадську, політичну) репутацію Хмільницької міської організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та її членів, представників в органі місцевого само-врядування. Так, в статті вказано: «Під час голосування на підрахунку ОСОБА_4 - не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопартійці з «Батьків-щини» не підтримали його...». Така інформація не відповідає дійсності, голосу-вання за ОСОБА_4 проводилося таємно, бюлетені не іменні, тому твердження, що ОСОБА_4 не підтримали однопартійці є неправдивим. Також стаття мі-стить висновок: «Ось такі в нас представники від «Батьківщини» і чи варто їх підтримувати на виборах? Вирішувати Вам!», що, як вважає позивач, є закли-ком до громадськості міста та району не довіряти членам політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», а саме членам Хмільницької міської організації, що посилюється назвою статті про нібито об'єднання БЮТ з Пар-тією регіонів. Також, оскільки в верхньому кутку статті міститься картинка у вигляді «сердечка» та напис «ІНФОРМАЦІЯ_4», а вибори в цей період призначені ли-ше одні - вибори Президента України, то цей заклик є також закликом не голо-сувати на виборах Президента України за кандидата від партії «Батьківщина» - ОСОБА_8. Викладене в статті направлено проти партії, її членів та прав і свобод громадян щодо вільного волевиявлення на виборах. Позивач вважає, що статтею принижено ділову ( громадську, партійну ) репутацію Хмільницької міської організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та її членів, чим завдано моральну шкоду, оцінену позивачем у 40 тисяч гри-вень. Моральна шкода полягає у необхідності прикладення додаткових зусиль для роз'яснення мешканцям міста і району дійсного стану речей, тобто вчиняти дії щодо своєї реабілітації. Позивач просив суд визнати недостовірною викла-дену в статті інформацію, зобов'язати відповідача опублікувати конкретно ним викладене в позовній заяві до суду спростування та стягнути завдану моральну шкоду у визначеному розмірі ( а. с. 2-6 ).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недостовір-ною інформацію, розміщену в рубриці Думка громади в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» в газеті «Я та місто» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 - «Під час голосування на підрахунку ОСОБА_4 - не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопартійці з «Батьківщини» не підтримали його...», поширену в газеті «Я та місто» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, а також такою, що при-нижує ділову (громадську, політичну) репутацію Хмільницької міської органі-зації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». Зобов'язано ОСОБА_2 на тій самій полосі, у тій же рубриці і тим самим шрифтом не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, опублікувати в газеті «Я та місто» наступний текст спростування: «В газеті «Я та місто» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 в рубриці Думка громади в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікована інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: «Під час голосування на підрахунку ОСОБА_4 - не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопартійці з «Батьківщини» не підтримали його...», та яка при-нижує ділову (громадську, політичну) репутацію Хмільницької міської органі-зації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Хмільницької міської організації політичної пар-тії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 243,60 гривні судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено ( а. с. 140, 146-150 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції від 07 ли-стопада 2014 року, представник позивача Хмільницької міської організації по-літичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Найчук О.Є., пред-ставник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 оскаржили його в апеляцій-ному порядку. Апелянт, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у за-доволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставне визнання встановле-ними обставин, які не були доведеними, невідповідність висновків суду обста-винам справи, що призвело до неправильного її вирішення, ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права ( а. с. 161-163 ).

Ухвалою судді Апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року апеляційну скаргу представника позивача Хмільницької міської організа-ції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» Найчук О.Є. ви-знано неподаною та повернуто апелянтці на підставі ст. 297 ЦПК України, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали судді апеляційного суду від 04 грудня 2014 року про усунення недоліків апеляційної скарги ( а. с. 167, 174 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали останньої, проа-налізувавши в сукупності наявні в справі докази, перевіривши законність і об-грунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги представника відповідача та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не під-лягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивіль-ного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони поси-лаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обстави-нам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації від 11.08.2011 року серії ВЦ № 823-181-Р, виданого Головним управлінням юстиції у Вінницькій області ( а. с. 96 ), за-сновником місцевої газети «Я та місто» ( в межах Хмільницького району Він-ницької області ) є громадянин України ОСОБА_2, обсяг газети 3,38 умовних друкарських аркушів формату А-3, періодичність видання - один раз на тиждень. Видавцем та редактором газети «Я та місто», тираж якої 1300 при-мірників, є ОСОБА_2, який також зареєстрований як фізична особа-під-приємець ( а. с. 97 ).

В НОМЕР_1 газети «Я та місто» від ІНФОРМАЦІЯ_1, в рубриці Думка громади на п'ятій сторінці опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», у правому верхньому кутку статті поряд розміщено назви ( картинки ) «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4». Авторство статті не зазначено, стаття підписана лише загальним визначенням - «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а. с. 8).

У тексті статті, зокрема абзаці 5, вказано: «Під час голосування на підрахун-ку ОСОБА_4 - не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопартійці з «Батьківщини» не підтримали його, а далі ще цікавіше...». Дана інформація роз-повсюджена засобом масової інформації, чого відповідач не заперечує.

Суд першої інстанції у відповідності з роз'ясненням, викладеним у п. 19 по-станови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», дійшов висновку, що така ін-формація містить фактичні дані, твердження про факти, зокрема про те, що під час голосування по обранню члена партії ВО «Батьківщина» ОСОБА_4 секре-тарем міської ради не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопар-тійці з місцевого осередку ВО «Батьківщина» не підтримали його, які принижу-ють ділову ( громадську, партійну ) репутацію позивача; поширена інформація відповідачем перевірена не була та не доведена ним суду як достовірна. Також відповідач не назвав суду й автора статті, тому, враховуючи роз'яснення поста-нови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про су-дову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди», викладені у пункті 11, відповідальність за поширення зазначених відомостей покладається на відповідача і вони підлягають спростуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що, враховуючи таємне голосування з питання обрання секретаря міської ради, інформація стосовно не підтримання кандида-тури ОСОБА_4 окремими однопартійцями апріорі не є достовірною.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що запропонований позивачем текст спростування інформації за своїми змістом та формою суперечить Закону Укра-їни «Про друковані засоби масової інформації ( пресу ) в Україні» і фактично не є спростуванням, тому зазначив, що в даній частині позовних вимог позивач обрав неналежний спосіб судового захисту свого права, спростуванню підлягає лише інформація, викладена в абзаці п'ятому статті.

За таких фактичних обставин справи суд не знайшов підстав для задово-лення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, обгрунту-вавши недоведеність позивачем наявності у діях відповідача умислу на поши-рення недостовірної інформації, викладеної в абзаці п'ятому статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», на заподіяння шкоди діловій ( громадській, політичній ) ре-путації позивача, та дійшов переконання, що спростування недостовірної ін-формації є достатньою справедливою сатисфакцією за завдану моральну шко-ду. При цьому суд врахував позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії».

З висновками суду першої інстанції слід погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної осо-би», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фак-тичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе про-тилежного. Таким чином, узгоджуючи дану норму з вимогами статей 10, 60 ЦПК України, обов'язок довести достовірність поширеної інформації поклада-ється на відповідача.

В абзацах 5, 6 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсно-сті або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дій-сності ( неповні або перекручені ); негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій ( наприклад, порушення принципів моралі, за-гальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільно-му чи політичному житті тощо ) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» з наступними змінами, при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі поширенням відомостей, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію, судам слід мати на увазі, що у справах про спростування відомостей, пошире-них засобами масової інформації ( в пресі, по радіо і телебаченню ), як відпові-дачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх по-ширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. В разі, коли орган масової інформа-ції не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених ві-домостей цей орган взяв на себе.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної ( немайнової ) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, вибор-чим блоком, посадовою особою ( посадовими особами ) як позивачем суд впра-ві призначити компенсацію моральної ( немайнової ) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудо-вого, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її став-лення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.

У своїй апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 посилається на визнання судом встановленими обставин справи, які не були доведеними, зокрема того, що інформація: «Під час голосування на підра-хунку ОСОБА_4 - не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопар-тійці з «Батьківщини» не підтримали його...» є негативною для позивача, Хмільницької міської організації політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», оскільки не містить жодної негативної інформації щодо неї, як юридичної особи, а лише до невизначеної кількості неназваних її членів та Ко-ломійця, кандидатура якого, на думку автора статті, викликала несприйняття навіть частиною його однопартійців по місцевій організації ВО «Батьківщина», а інформація про особисте голосування окремих депутатів є такою, що не під-дається перевірці.

Враховуючи норму ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової ін-формації ( пресу ) в Україні», згідно якої обов'язком журналіста є подача для публікації об'єктивної та достовірної інформації, для чого перед публікацією статті, відомості зазначені в ній, мали б бути перевірені відповідачем, з викла-деним вище твердженням апелянта погодитися однозначно неможливо.

Окрім того, відповідачем не надано жодних фактичних доказів, які б досте-менно спростовували поширену інформацію: «Під час голосування на підра-хунку ОСОБА_4 - не вистачило голосів, як з'ясувалося, навіть деякі однопар-тійці з «Батьківщини» не підтримали його...», та підтверджували б факт прове-дення ОСОБА_2 журналістської пошукової роботи на її перевірку.

За таких умов апеляційна скарга ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягає, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, не за-перечують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Оскаржуючи рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької об-ласті від 07 листопада 2014 року, апелянт також посилається на неправильне за-стосування норм процесуального права в частині розподілу між сторонами су-дових витрат, зокрема суд не вирішив, на думку апелянта, питання розподілу судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем у справі.

Мотивація апеляційної скарги в цій частині грунтується на помилковому ро-зумінні апелянтом норм статті 88 ЦПК України щодо розподілу судових витрат у справі. Оскільки відмовлено позивачеві частково у позові немайнового харак-теру, то співвіднести судові витрати в цій частині з витратами відповідача на правову допомогу неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або за-перечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 ли-стопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: