№ 42328853, 14.01.2015, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року Чернігів Справа № 825/3923/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представника позивача Падалки С.С.,

представника відповідача Малодцової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

12.12.2014 Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» (далі - ПАТ «Ніжинський механічний завод») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ) та просить визнати противоправною та скасувати вимогу Ніжинської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 в розмір 387879,12 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.08.2014 ухвалою Господарського суду Чернігівської області порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Ніжинський механічний завод» та введена процедура розпорядження майном. 24.10.2014 ухвалою Господарського суду Чернігівської області по справі про банкрутство визнані вимоги конкурсних кредиторів ПАТ «Ніжинський механічний завод» та затверджений реєстр вимог кредиторів. В даному реєстрі до третьої черги включені вимоги конкурсного кредитора - Ніжинської ОДПІ в сумі 363049,35грн., в тому числі 285987,54 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. В зв'язку з тим, що на даний час не проведено погашення заборгованості по першій та другій чергах, відсутні підстави погашати заборгованість, включену в третю чергу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Ніжинська ОДПІ під час формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979, діяла в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а саме: Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, на підставі того, що позивачем, як платником єдиного внеску, не виконано обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати єдиного внеску. Враховуючи вище викладене, Ніжинська ОДПІ просить суд, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наступне.

ПАТ «Ніжинський механічний завод» (код ЄДРПОУ - 14312565) зареєстровано в якості юридичної особи 02.08.1994, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.01.2015 (а.с. 43-45).

05.11.2014 Ніжинською ОДПІ винесено ПАТ «Ніжинський механічний завод» вимогу № Ю-979 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 387879,12 грн. (а.с. 5).

Позивач оскаржив вимогу Ніжинською ОДПІ від 05.11.2014 № Ю-979 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області. Рішенням від 28.11.2014 № 287/10/25-01-10-05-15 Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишило без змін вищезазначену вимогу (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закон № 2464).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Відповідно до п.6.4 Інструкції № 455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язок з ведення діловодства та архівного зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги платнику працівник, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, підшиває корінець такої вимоги з відміткою про вручення до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшиває примірник (копію) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якого відбувся судовий розгляд; у разі списання недоїмки у випадках, визначених статтею 25 Закону, - копію рішення про списання.

Відповідно до п. 6.9 Інструкції № 455 якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, то орган доходів і зборів подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

По-перше, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2014 у справі № 927/1282/14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Ніжинський механічний завод», якою введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів і зупинено виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію (а.с. 73).

У встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343 (далі - Закон № 2343) місячний термін для виявлення кредиторів, Ніжинською ОДПІ до Господарського суду Чернігівської області 12.09.2014 надіслана заява про визнання кредиторських вимог в сумі 445352,95 грн., зокрема:

82303,60 грн. - пеня за порушення термінів розрахунку в сфері ЗЕД (підставою виникнення яких стало податкове повідомлення рішення від 11.12.2013 № 0000022200 яке оскаржено платником в судовому порядку та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 по справі № 825/588/14 залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2014, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Таким чином, сума є узгодженою відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

76866,13 грн. - орендна плата (підстава виникнення - податкова декларація з плати за землю від 31.01.2014 № 900366469).

35,47 грн. - земельний податок з юридичних осіб (підстави виникнення податкова декларація з плати за землю від 31.01.2014 № 9003662603).

160,21 грн. - збір за використання води (підстави виникнення декларація від 07.07.2014 № 9038397257).

285987,54 грн. - єдиний внесок (підстави виникнення - розрахунки єдиного внеску від 20.05.2014 № 1407430552, від 19.06.2014 № 1408205549, від 18.07.2014 № 1409244681, від 20.08.2014 № 1410509747)

Таким чином, сума боргу по єдиному внеску станом на 09.09.2014 (на дату заявлення кредиторських вимог) за період з 20.05.2014 по 20.08.2014 становила 285987,54 грн., яка складається з:

- 16561,93 грн. - залишок суми єдиного внеску визначеного платником у звіті від 20.05.2014 № 1407430552 про суми нарахованого єдиного внеску за квітень 2014 року (повна сума визначеного до сплати єдиного внеску становить 81460,48 грн.);

- 88433,53 грн. - сума єдиного внеску визначеного платником у звіті від 19.06.2014 № 1408205549 про суми нарахованого єдиного внеску за травень 2014 року;

- 90097,92 грн. - сума єдиного внеску визначеного платником у звіті від 18.07.2014 № 1409244681 про суми нарахованого єдиного внеску за червень 2014 року;

- 90894,16 грн. - сума єдиного внеску визначеного платником у звіті від 20.08.2014 № 1410509747 про суми нарахованого єдиного внеску за липень 2014 року.

Позивачем в період з 01.09.2014 по 31.10.2014 сплачено єдиного внеску в сумі 79585,66 грн., тобто залишок боргу по єдиному внеску, який був заявлений у заяві про визнання кредиторських вимог становить 206401,88 грн. (285987,54 грн. - 79585,66 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закон № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закон № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закон № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Суд звертає увагу, що термін виконання зобов'язань по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 206401,88 грн. у ПАТ «Ніжинський механічний завод» настав до порушення провадження у справі про банкрутство позивача (ухвала Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2014 у справі № 927/1282/14).

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закон № 2343 дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закон № 2343 під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, суд звертає увагу, що звернення стягнення на грошові зобов'язання, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство підприємства, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Отже, вимога Ніжинської ОДПІ до позивача про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 в сумі 206401,88 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

По-друге, вимога Ніжинської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 формувалася станом на 31.10.2014, то за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 платником було подано до Ніжинської ОДПІ два звіти про суми нарахованого єдиного внеску за серпень 2014 року - сума до сплати 75607,66 грн. звіт від 19.09.2014 № 1411916571 та за вересень 2014 року - сума до сплати 81379,06 грн. звіт від 17.10.2014 № 1412736758 (а.с. 51-59).

Сума єдиного внеску за серпень 2014 року та за вересень 2014 року позивачем не сплачена, що не заперечувалось представником позивача.

Оскільки, термін виконання зобов'язань по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 156986,72 грн. у ПАТ «Ніжинський механічний завод» настав після порушення провадження у справі про банкрутство позивача ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2014 у справі № 927/1282/14, то дана сума боргу (недоїмки) підлягає стягненню в загальному порядку.

Суд зазначає, що рішенням Ніжинської ОДПІ від 24.07.2014 № 0016901703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу нараховано штраф в сумі 11962,35 грн. та пеню в сумі 12528,17 грн. (а.с. 64).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 № 825/2672/14 за позовом ПАТ «Ніжинський механічний завод» до Ніжинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування рішення Ніжинської ОДПІ від 24.07.2014 № 0016901703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у задоволенні позову відмовлено повністю. Дана постанова суду набрала законної сили (а.с. 68-71).

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вимога Ніжинської ОДПІ до позивача про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 в частині нарахування ПАТ «Ніжинський механічний завод» недоїмки в розмірі 156986,72 грн., штрафу в розмірі 11962,35 грн. та пені в розмірі 12528,17 грн. є правомірною.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 в частині суми - 206401,88 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Ніжинська ОДПІ при винесенні ПАТ «Ніжинський механічний завод» вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 порушила вимоги ч. 5 ст. 19 Закону № 2343-ХІІ, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Ніжинської ОДПІ від 05.11.2014 № Ю-979 належить задовольнити частково в сумі 206401,88 грн., а в іншій частині позову відмовити.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанціями від 19.12.2014 № 302 та від 08.12.2014 № 154.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1792,41 грн. присуджується на користь Державного бюджету України за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати противоправною та скасувати вимогу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 № Ю-979 в сумі 206401,88 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» (код ЄДРПОУ - 14312565) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1792,41 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова