Court ruling № 42320921, 14.01.2015, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Справа: № 810/5018/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» ( далі - позивач ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 р. № 0000952209/2095 та № 0000962209/2096.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» ( далі - ТОВ «ІАЦ «Рада» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «ІАЦ «Рада» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 21.07.2014 р. № 1921/10-16-22-09/37851123.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушені вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження ним податку на прибуток підприємств на загальну суму 17480,00 грн. за 2013 рік та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 18400,00 грн. за жовтень-листопад 2013 року

На підставі акту перевірки від 21.07.2014 р. № 1921/10-16-22-09/37851123 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0000952209/2095, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 17480,00 грн. - за основним платежем та на 4370,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями, та № 0000962209/2096, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 18400,00 грн. - за основним платежем та на 4600,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Судова колегія встановила, що задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджені належними первинними документами витрати на придбання послуг у ТОВ «Торенія» та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «ІАЦ «Рада».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Господарського кодексу України ( далі - ГК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ІАЦ «Рада» і ТОВ «Торенія» за договорами про надання послуг з перекладу від 04.09.2013 р. № 04-9 та від 10.10.2013 р. № 10-10, на думку позивача, підтверджується калькуляціями наданих послуг, актами здачі-приймання та копіями платіжних доручень.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказані калькуляції та акти не містять детальної інформації про послуги, надані ТОВ «Торенія» позивачу на підставі зазначених вище договорів, зокрема, в актах здачі-приймання взагалі не вказано, які саме послуги були виконані контрагентом позивача та в якому обсязі.

Більш того, ані з вказаних договорів, укладених позивачем з ТОВ «Торенія», ані із зазначених первинних документів не вбачається зв'язок між господарською діяльністю ТОВ «ІАЦ «Рада» і послугами з перекладу з іноземної мови та редагування, які повинні бути виконані зазначеним контрагентом на користь позивача, а також не вбачається, з якою метою позивач уклав з вказаним контрагентом ці угоди.

Доводи апелянта стосовно того, що зазначені договори були укладені ним з ТОВ «Торенія» з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед Національним центром «Мала академія наук» ( далі - НЦ «МАН» ) за договором від 06.09.2013 р. № 06/09-2 про надання послуг з виконання науково-дослідних розробок, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки правовідносини позивача з НЦ «МАН» виникли пізніше ( договір від 06.09.2013 р. ), ніж з ТОВ «Торенія» ( договір від 04.09.2013 р. ). Крім того, з жодних первинних документів не вбачається правовий зв'язок між послугами, наданими на користь позивача ТОВ «Торенія» і послугами, наданими позивачем НЦ «МАН», а також не підтверджується використання ТОВ «ІАЦ «Рада» результатів послуг, отриманих від ТОВ «Торенія», при виконанні його зобов'язань перед НЦ «МАН».

Жодних інших належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б спростовували викладену аргументацію та правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом суду надано не було ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач при обчисленні своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ порушив вимоги ст.ст. 138, 139, 198 ПК України, а відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0000952209/2095 та № 0000962209/2096, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Рада» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 16.01.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.