Court ruling № 42311296, 17.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/26096/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (МДПІ)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012

у справі № 2а/0470/1398/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Металургійний завод «Дніпросталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (СДПІ)

третя особа: Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Дніпропетровську від 16.08.2010 № 0000748812/0, від 07.09.2010

№ 0000748812/1, від 03.11.2010 № 0000748812/2.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Дніпропетровську просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 02.08.2010 № 1744-08-02/2-33718431, про порушення позивачем норми ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні зовнішньоекономічного договору про поставку продукції від 28.10.2008 № СП-10-08/04 (163/1008) з ТОВ «СистеК» (резидент Російської Федерації) поза межами терміну, встановленого цією статтею, а саме: на суму 407452,34 євро з простроченням на 58 днів, на суму 678941,90 євро - на 1 день.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження СДПІ прийняті рішення від 16.08.2010 № 0000748812/0, від 07.09.2010 № 0000748812/1, від 03.11.2010 № 0000748812/2 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності) в сумі 823825,57 грн.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина перша ст. 4 цього Закону).

Згідно з абзацами першим та другим ст. 6 цього Закону строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до операцій, коло яких визначено у частині першій цієї статті, та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав зовнішньоекономічний (імпортний) договір про поставку продукції від 28.10.2008 № СП-10-08/04 (163/1008) з ТОВ «СистеК» (резидент Російської Федерації), предметом якого є поставка електроматеріалів (кабелів, муфт з'єднувальних, муфт кінцевих, комплекти матеріалів для транспозиції та заземлення, комплект системи моніторингу, трубка для оптичного волокна) для будівництва кабельної лінії напругою 330 кВ. Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що поставка здійснюється партіями в асортименті, кількості та строки, вказані в специфікаціях до договору.

На виконання вказаного договору позивач здійснив на користь ТОВ «СистеК», авансові платежі: у сумі 31976,40 євро - згідно з рахунком від 09.07.2009 № 85 за комплекти матеріалів для транспозиції, поставка якого відбулася 02.12.2009 за вантажною митною декларацією (ВМД) №209190; у сумі 881588,34 євро - згідно з рахунком від 24.06.2009 №76 на загальну суму 936117,00 євро сплачено 24.07.2009, а залишок у сумі 54528,66 - 30.07.2009, в оплату за кабель, який був поставлений 19.11.2009 за ВМД №№ 208957, 208959, 208963, 208965, 208967 на загальну суму 375473,94 євро.

Позивач звернувся до Міністерства економіки України із заявами про продовження строків проведення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним (імпортним) договором від 28.10.2008 № СП-10-08/04 (163/1008), в тому числі, на суму 506112,84 євро з 20.01.2010 до 31.03.2010 (згідно платіжного доручення від 24.07.2009 № UA172A1092050128 на суму 881588,34 євро, різниця на суму 375475,20 євро); на суму 54528,66 євро з 26.01.2010 до 31.03.2010. Висновком Міністерства економіки України від 26.01.2010 № 44 строк розрахунків за цим договором на суму 506112,84 євро позивачу продовжено з 21.01.2010 по 31.03.2010, а на суму 54528,66 євро - з 27.01.201 по 31.03.2010.

Суди попередніх інстанції зробили правильний висново, що приймаючи рішення про нарахування пені, контролюючий орган помилкового не звернув увагу на призначення платежу кожної з проплат щодо окремої партії товару, який мав бути поставлений, та оплачувався позивачем, як це передбачено умовами договору від 28.10.2008 № СП-10-08/04 (163/1008), а виходив із загальної суми поставки.

На підставі встановлених обставин справи, застосувавши вище наведені норми Закону № 185/94-ВР, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення стрків проведення розрахунків з огляду на отриманий ним висновок Міністерства економіки України, яким строки проведення розрахунків були проведені. При цьому суди правильно виходили з того, що відповідач помилкового прирівняв дату отримання позивачем зазначеного висновку із датою продовження строку проведення розрахунку.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення; а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев