Court ruling № 42292221, 03.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/12061/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року

у справі № 2а-10370/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспорт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроспорт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004002305 від 07 квітня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004002305 від 07 квітня 2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в сумі 111675,82 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Євроспорт», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у м. Києві була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кафе, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бессарабська площа, 2, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Євроспорт», за результатами якої складений акт від 11 березня 2009 року на бланку № 003699 (зареєстрований 24 березня 2009 року за № 038626/59/23/32560080).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпунктів 2.3, 2.8 пункту 2, підпункту 3.5 пункту 3, підпункту 7.24 пункту 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в які полягали у перевищенні 30 грудня 2008 року ліміту залишку готівки у касі на загальну суму 58056,13 грн. Зокрема, в акті перевірки було вказано, що в результаті перевірки касової книги товариства було виявлено касові ордери, видача готівки в яких не підтверджена підписом одержувача. При додаванні сум за такими ордерами до залишку готівки на кінець дня встановлено перевищення ліміту залишку готівки на суму 43008,36 грн. Згідно касової книги, 30 грудня 2008 року ТОВ «Євроспорт» розраховувалося з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» протягом одного дня на суму 11418,22 грн., чим порушило постанову НБУ від 09 лютого 2005 року № 32, якою встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, у розмірі 10000,00 грн.

07 квітня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0004002305, яким на підставі абзацу 2 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ТОВ «Євроспорт» штрафні (фінансові) санкції у сумі116112,26 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було допущено перевищення залишку готівки на суму 55837,91 грн., оскільки встановлений залишок готівки в касі на кінець дня не можна вважати понадлімітним, з огляду на те, що частина вказаних готівкових коштів була здана товариством до обслуговуючого банку наступного дня, а інша частина - видана під звіт працівникам на господарські потреби товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 2.7 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Згідно пункту 2.8 глави 2 цього Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) може здаватися до операторів поштового зв'язку для її переказу на банківські рахунки підприємства.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1 глави 5 вказаного Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог, визначених цим пунктом.

Абзацами 1, 2 пункту 5.2 глави 5 вказаного Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Пунктом 5.3 глави 5 цього Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Відповідно до пункту 7.23 зазначеного Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Згідно пункту 5.10 цього Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що: видаткові касові ордери містили підписи осіб, які отримували готівкові кошти; частина вказаних готівкових коштів була здана товариством до обслуговуючого банку наступного дня, а інша частина - видана під звіт працівникам на господарські потреби товариства, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими касовими ордерами, аркушами касової книги, квитанціями банку, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (т.1 арк. справи 16-72)

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 111675,82 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна