Court ruling № 42278699, 01.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/62907/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011

у справі № 2а-3096/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна»

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції;

2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення -рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 09.11.2010 № 0000172302/0. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 33959 грн.

Луцька ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п. 1.8 ст. 1, абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» 18.03.2010 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у якій заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 738481 грн., та відповідну заяву про повернення бюджетного відшкодування.

Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2010 року, за результатами якої складено довідку від 17.05.2010 № 51/23-3/33537560 з про підтвердження наявності у позивача від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 738481 грн. за умови отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.

Управлінням Державного казначейства України у Волинській області 10.09.2010 здійснено часткове відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі 704522 грн. (738481 грн. - 704522 грн. = 33959 грн.).

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2010 № 0000172302/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 33959 грн. слугували висновки документальної невиїзної позапланової перевірки, викладені в акті від 29.10.2010 № 7533/23 3/31102371, про порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Податковий орган вважає, що позивач не мав права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 33959 грн. за лютий 2010 року за господарськими операціями з придбання у ТОВ «ТД «Система» на підставі договору від 07.12.2009 № 03/11/440 принтерів штрих-коду Zebra S4M 203 dpi в кількості 28 штук через непідтвердження сплати податку на додану вартість до держбюджету у другому ланцюгу постачання - ТОВ «Терра Х Групп», що зумовлено неможливістю проведення зустрічної перевірки вказаної юридичної особи.

Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, безтоварність не оспорюється.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Порядок визначення сум податку, що підлягають віднесенню до податкового кредиту, відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку платника податку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних та на отримання бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів в ланцюгу постачання та підтвердження такими перевірками сплати ними податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун