Court ruling № 42278686, 01.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/9991/65476/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011

у справі № 17/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротенбергер-центр»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.12.2008 № 0008732312/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 295204,5 грн., в тому числі: 196803 грн. основного платежу та 98401,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких відповідач виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

ТОВ «Ротенбергер-центр» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2008 № 0008732312/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 295204,5 грн., в тому числі: 196803 грн. основного платежу та 98401,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної невиїзної позапланової перевірки, викладені в акті від 01.12.2008 № 2825/2312/32710892, про порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ПП «Торгус-Лугі» товарів у загальній сумі 1180831,44 грн.

Контролюючий орган ставить під сумнів реальне здійснення вказаних господарських операцій, посилаючись на акт від 21.08.2008 № 14398/290 про анулювання податковим органом реєстрації ПП «Торгус-Лугі» на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі № 2а-7283/08, згідно з якою визнано недійсним запис від 11.12.2007 № 13821020000014259 про державу реєстрацію ПП «Торгус-Лугі» та припинено вказану юридичну особу.

Разом з тим постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 у справі № 2Н-7/09, в результаті перегляду за нововиявленими обставинами постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі № 1863/2007, останню скасовано, в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська відмовлено.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, видані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», складені особою, яка на момент їх складання була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами (податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, банківськими виписками тощо), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованими, а доводи податкового органу, зазначені в касаційній скарзі - безпідставними.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун