Court ruling № 42265238, 13.01.2015, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"13" січня 2015 р. Справа № 911/20/15

за позовом Державного підприємство «АНТОНОВ», м. Київ;

до «Baltimor Capital LLP», м. Лондон;

про стягнення 1 961,09 дол. США

встановив:

До Господарського суду Київської області звернулося Державне підприємство «АНТОНОВ» з позовними вимогами до «Baltimor Capital LLP» про стягнення 1 961,09 дол. США з яких 1 786,08 дол. США основного боргу, 49,98 дол. США пені та 125,03 дол. США штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що на виконання умов Договору про надання аеропортових послуг № 07-592-12-204L від 01.11.2012 року позивач надав, а відповідач зобов’язався оплатити комплекс аеропортових послуг по обслуговуванню та забезпеченню зльоту-посадок і базування на аеродромі Київ (Антонов-2) повітряного судна відповідача, проте відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі та у встановлений в Договорі термін не розрахувався, відповідно в останнього виникла прострочена заборгованість за Договором на суму 1786,08 дол. США. Відповідно у позивача також виникло право на нарахування відповідачу передбачених законом та договором санкцій.

Перевіривши позовні матеріали, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті зазначеної позовної заяви, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Згідно ст. 1, 21 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Учасниками судового процесу в господарських судах, окрім корпоративних спорів і справ про банкрутство можуть бути юридичні особи, фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Частиною 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Зі змісту зазначеної позовної заяви слідує, що відповідачем у даній справі є суб'єкт господарювання, який знаходиться на території Великобританії.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Подаючи позовну заяву № 35/9876 від 29.12.2014 року до Господарського суду Київської області позивач керувався тим, що зліт-посадка і базування повітряного судна відповідача відбувалася на території аеродрому Київ (Антонов-2), де зараз і знаходиться повітряне судно відповідача.

Однак, Сторони у розділі 6 Договору про надання аеропортових послуг № 07-592-12-204L від 01.11.2012 року погодили, що всі спори, розбіжності чи вимоги, які виникнуть по цьому Договорі чи у зв’язку з ним, в тому числі ті, що стосуються його виконання, порушення, припинення чи недійсності підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до його Регламенту.

Право, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України. Місце проведення Арбітражного суду України, м. Київ. Мова арбітражного розгляду російська.

У п. 1 ст. 1 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України зазначено, що Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

У абз. 1 п. 1 ст. 2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України вказано, що до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Тому, зважаючи на домовленість Сторін щодо вибору установи, яка вирішує спори пов’язані з Договором про надання аеропортових послуг № 07-592-12-204L від 01.11.2012 року, а саме - Міжнародний комерційний суд при Торгово-промисловій палаті України, останнє свідчить про непідвідомчість даної справи господарським судам України у розумінні ст. 12 ГПК України.

Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Вищевикладена правова позиція викладена у постанові п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви Державного підприємства «АНТОНОВ» з позовними вимогами до «Baltimor Capital LLP» про стягнення 1 961,09 дол. США за Договором про надання аеропортових послуг № 07-592-12-204L від 01.11.2012 року в порядку п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки даний спір підвідомчий Міжнародному комерційному суду при Торгово-промисловій палаті України.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7, питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовив у прийнятті позовної заяви Державного підприємства «АНТОНОВ», то сума судового збору в розмірі 1827,00 грн. сплачена позивачем до Державного бюджету України за платіжним дорученням від 26.12.2014 року № 10394 підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 44, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд –

ухвалив:

1. Відмовити Державному підприємству «АНТОНОВ» в прийнятті позовної заяви до «Baltimor Capital LLP» про стягнення 1 961,09 дол. США.

2. Повернути Державному підприємству «АНТОНОВ» судовий збір у розмірі 1827,00 грн., сплачений до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням від 26.12.2014 року № 10394.

Суддя Т.П. Карпечкін