Decision № 4221663, 14.07.2009, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р. Справа № 18/089-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантик», м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Україна», с.Крушинка

про стягнення 7145,91 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Лутошкін І.О.

від відповідача: Хоменко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантик» (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Україна»(далі - відповідач) про стягнення 7145,91 грн.

Розгляд справи було призначено на 09.06.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2009 року підтримав позовні вимоги вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та подав суду відзив.

За таких обставин, спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, тому розгляд справи підлягає відкладенню. Розгляд справи було відкладено до 25.06.2009 року.

В судовому засіданні 25.06.2009 року представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. З метою розгляду заявлених клопотань, суд відклав розгляд спору до 14.07.2009 року.

Як вбачається з клопотання відповідача, останній, заперечуючи факт отримання ним товару за наведеними у позові видатковими накладними просить суд призначити судову почеркознавчу експертизу видаткових накладних щодо підписів особи, яка отримала товар. Однак, з наведених у клопотанні обставин не можливо встановити необхідність у спеціальних знаннях, оскільки відповідач заперечує факт недійсності довіреності у зв’язку зі сплином строку її дії та заперечує наявність повноважень у осіб, які підписували довіреності, що не належить до компетенції експертів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 11-11/08-1 від 11.11.2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством Птахофабрикою «Україна»(відповідач).

Відповідно до п.1.1 договору продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити шрот соняшника (надалі товар) в кількості 400,00 +/- 10% тон на умовах, викладених в договорі.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна однієї тони товару складає 583,33 грн. з ПДВ, загальна вартість товару складає 280 000,00 грн.

Згідно з п. 5.1 договору покупець здійснює оплату протягом 7 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару на склад покупця за його вагою, після надання продавцем документів на відвантаження.

Крім того, 08.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору (надалі додаткова угода №1).

У відповідності до п.1 додаткової угоди №1 позивач зобов'язувався додатково поставити та передати у власність відповідача 400,00 +/- 10% тон шроту соняшника.

Згідно з п.3 додаткової угоди №1 вартість однієї тони шроту соняшника становить суму в розмірі 650,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 260 000,00 грн.

У відповідності до п. 8 додаткової угоди №1 відповідач зобов'язався здійснити оплату за отриманий товар на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії за його вагою, після надання продавцем документів на відвантаження.

Крім того, 09.12.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до договору (надалі додаткова угода №2).

У відповідності до п.1 додаткової угоди №2 позивач зобов'язувався додатково поставити та передати у власність відповідача 100,00 +/- 10% тон шроту соняшника.

Згідно п.3 додаткової угоди №2 вартість однієї тони шроту соняшника становить суму в розмірі 600,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 60 000,00 грн.

У відповідності до п. 8 додаткової угоди №2 відповідач зобов'язався здійснити оплату за отриманий товар на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії за його вагою, після надання продавцем документів на відвантаження.

На виконання умов договору, додаткової угоди №1 та додаткової угоди №2 позивач поставив та передав у власність відповідача товар, постачання якого підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000185 від 17.11.2008 року на суму 39921,00 грн.; № РН-0000203 від 18.11.2008 року на суму 26943,00 грн.; №РН-0000221 від 19.11.2008 року на суму 91343,00 грн.; № РН-0000222 від 20.11.2008 року на суму 54432,00 грн.; № РН-0000223 від 21.11.2008 року на суму 56035,00 грн.; № РН-0000242 від 26.11.2008 року на суму 30506,00 грн.; № РН-0000307 від 11.12.2008 року на суму 47905,00 грн.; №РН-0000316 від 11.12.2008 року на суму 67140,00 грн.; № РН-0000332 від 16.12.2008 року на суму 11121,50 грн.; № РН-0000333 від 17.12.2008 року на суму 26943,00 грн.; № РН-0000345 від 19.12.2008 року на суму 24972,00 грн.; № РН-0000346 від 20.12.2008 року на суму 15036,00 грн.; № РН-0000347 від 21.12.2008 року на суму 37914,00 грн.; № РН-0000355 від 21.12.2008 року на суму 26943,00 грн.; № РН-0000372 від 24.12.2008 року на суму 50134,50 грн.; № РН-0000425 від 24.12.2008 року на суму 14742,00 грн.; № РН-0000037 від 16.01.2009 року на суму 21954,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач розрахувався за отриманий товар, однак з порушенням погоджених сторонами строків.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі порушення умов договору, сторони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що по кожній накладній пеня нарахована на прострочку оплати, що не перевищує шести місяців, і в залежності від кожної суми заборгованості всього складає 6351,93 грн.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми, що складає 793,98 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві заперечує право представника позивача підписувати позовну заяву. Однак, відповідні обставини стосуються виключно процесуальних повноважень суду і не впливають на суть вирішення спору.

Щодо надання договору в копії, необхідно враховувати норму ст. 36 ГПК України, яка передбачає подання сторонами письмових доказів в оригіналі або належним чином засвідчених копіях. Враховуючи, що договір надано позивачем в належним чином засвідченій копії, він є належним доказом. Щодо оформлення договору, судом встановлено, що печатка і підпис відповідача на примірнику договору свідчить про його погодження умов та змісту такого договору, який в подальшому не визнавався недійсним.

Посилання відповідача на акт звірки розрахунків, не приймається судом, оскільки факт сплати заборгованості за відповідний період позивачем не заперечується, а підставою для стягнення нарахованої у справі пені саме прострочення виконання зобов’язання, що не спростовується відповідним актом.

Дослідивши посилання відповідача на відсутність повноваження на отримання товару за спірними видатковими накладними у зазначеної в них особи, суд враховує, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Оскільки, відповідач розрахувався за отриманий товар, хоч і з запізненням, такі дії свідчать про схвалення правочину щодо отримання спірного товару, тому незалежно від наявності у отримувача відповідних повноважень, у відповідача настають обов’язки по своєчасній оплаті товару та застосування відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Україна»(08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, код 05477066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газ.Правди, 1-5/7, код 34409836) 6351,93 грн. пені, 793,98 грн. річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А. Ю.