Court ruling № 42032012, 17.12.2014, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №480/3111/13-ц 17.12.2014 17.12.2014 17.12.2014

Провадження №22-ц/784/3328/14

Провадження №22-ц/784/3328/14 Головуючий суду 1-й інстанції - Стрєльніков Д.В.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 10 листопада 2014 року,

ухвалене за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И Л А:

19 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, яку обґрунтовував наступним.

У 2011 році він та відповідач дійшли згоди щодо укладання договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 Миколаївського району Миколаївської області.

08 травня 2012 року позивач передав ОСОБА_5 3000 доларів США в рахунок оплати вартості зазначеного будинку, про що відповідач склав розписку та передав йому ключі від будинку та документи, що засвідчують його право власності.

Позивач зазначав, що в червні того ж року, будучи впевненим в тому, що він придбав зазначене домоволодіння, здійснив у ньому ремонт та огородив двір.

Разом з тим, відповідач став ухилятись від укладання договору купівлі-продажу житлового будинку.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив на підставі ст.ст.220, 657 ЦК України визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 Миколаївського району Миколаївської області та визнати за ним право власності на нього.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що він є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України, в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Однак, зазначена норма не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків сторін (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на праві приватної власності з 2007 року належить житловий будинок АДРЕСА_1

За даною адресою зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.10).

08 травня 2012 року ОСОБА_5 написав розписку про отримання ним 3000 доларів США, як зазначено у тексті «за будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Факт написання розписки та передачу ОСОБА_5 позивачу документів на будинок підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного будинку не здійснювалося та державна реєстрація його не провадилась.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4

Сторони не дотрималися вимог ст.ст.210, 640, 657 ЦК України, а тому спірний договір не є укладеним.

У зв'язку з цим, правила частини 2 статті 220 ЦК України не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки момент вчинення правочину купівлі-продажу житлового будинку пов'язується саме з державною реєстрацією.

За такого, вимоги ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку та визнання за ним права власності на нього є безпідставними.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм законодавства, які є підставою для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: