Decision № 42029319, 15.12.2014, Vradiivka District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 474/1034/14-ц.

Провадження № 2/474/335/2014 року.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.12.2014 року

Врадіївський районний суд Миколаївської області

в складі головуючого судді - Тихоненко М.І.

при секретарі судового засідання - Степанову В.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Мусієнко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Врадіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

02.09.2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Первомайський районний суд Миколаївської області з позовом до Кам'яномостівського хлібоприймального підприємство Первомайського району Миколаївської області, в якому просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь 5 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.09.2014 року замінено первісного відповідача - ПАТ Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство Первомайського району Миколаївської області на належного - ПАТ "РАЙЗ", а справу передано за підсудністю до Врадіївського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою від 07.10.2014 року Врадіївського районного суду справа була прийнята до провадження.

Ухвалою суду від 24.11.2014 року строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 01.12.2014 року первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство "РАЙЗ" замінено на належного - Публічне Акціонерне Товариство "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" (далі - відповідач, ПАТ).

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що згідно наказу № 335-к від 14.10.2010 року він був прийнятий в ПАТ на роботу на посаду водія. Потім згідно наказу № 452 -к від 14.12.2012 року по підприємству він був переведений на посаду тракториста, а пізніше відповідно до наказу № 304 -к від 23.08.2013 року він знову був переведений на посаду водія. 22.07.2014 року за систематичне невиконання обов'язків покладених на нього трудовим договором, згідно наказу № 218 -к його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення він вважає незаконним оскільки ті підстави по яким його було звільнено, а саме за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором у нього під час роботи на підприємстві не було. При звільненні його з роботи керівництво ПАТ не змогло документально підтвердити факти які б свідчили про систематичне невиконання ним обов'язків покладених на нього трудовим договором під час роботи на підприємстві. Особисто він вважає, що його було звільнено по надуманим підставам, оскільки його безпідставно було звинувачено в тому, що він буцімто нецензурною лайкою висловлювався на адресу механіка гаража ОСОБА_3 і робітниці ОСОБА_4, які працюють на підприємстві ПАТ. В дійсності з його сторони на адресу цих працівників підприємства нічого подібного сказано не було. Нічим неаргументований висновок по надуманим підставам, керівництва ПАТ про систематичне невиконання ним обов'язків покладених на нього трудовим договором було зроблений зі слів механіка гаража підприємства ОСОБА_3, з яким він перебуває в особистих неприязних відносинах. Звільнення його з роботи з ініціативи керівництва ПАТ було здійснено без попередньої згоди профспілкового комітету. В зв'язку з незаконним звільненням його з роботи такими діями йому була завдана моральна шкода яка проявилася в тому, що дії пов'язанні з незаконним звільненням його з роботи призвели до психічного потрясіння його здоров'я, зокрема він перестав спати, а думки про незаконне звільнення з роботи призвели до розладу його спокою, порушення нормального сну та як наслідок всього цього втрата нормальних життєвих зв'язків, що потребує він нього додаткових зусиль для відновлення та організації подальшого свого життя. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в 5000 грн. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що він 14.10.2010 року був прийнятий на роботу в ПАТ на посаду водія. Потім 14.12.2012 року за наявності у нього посвідчення тракториста він на цьому ж підприємстві був переведений на посаду тракториста. Згодом в зв'язку з виробничою необхідністю він 23.08.2013 року згідно наказу № 304- к знову на цьому ж підприємстві був переведений на посаду водія і за ним був закріплений автомобіль АПВУ -5, д/н НОМЕР_2 на якому він здійснював перевезення робітників. На момент прийняття ним автомобіля АПВУ -5, д/н НОМЕР_2 даний автомобіль вже був в експлуатації і мав певне амортизаційне зношення та час від часу потребував поточного ремонту. При його зверненні до механіка гаражу ОСОБА_3 надати запчастини для ремонту автомобіля той завжди однозначно відповідав, що запчастин не має, потрібно самому шукати та ремонтувати автомобіль, якщо хочеш отримувати зарплату. В зв'язку з цим йому декілька разів приходилося за власні кошти купувати запчастини до закріпленого за ним автомобіля АПВУ -5, д/н НОМЕР_2, щоб можна вчасно було привозити працівників на роботу та відвозити їх додому. Приблизно в жовтні 2013 року завідуючий гаражем ОСОБА_3 став заставляти його, щоб він на тракторі, як тракторист, незважаючи на те, що він перебував на посаді водія (шофера) і отримував заробітну плату тільки за роботу водієм, здійснював на тракторі перевозку зерна, вивозив відходи. З метою, щоб не конфліктувати зі своїм начальством він працював і водієм на автомобілі і працював трактористом, а потім коли в квітні 2014 року в себе в дома робив ремонт і все в будинку переміщалось і він не зміг знайти свого посвідчення тракториста в зв'язку з чим він механіку гаражу ОСОБА_3 сказав, що у нього не має посвідчення тракториста в зв'язку з чим він позбавлений можливості сідати за кермо трактора та виконувати на ньому роботи. Після цього у нього виникла конфліктна ситуація з механіком гаражу ОСОБА_3 той став виживати його з роботи, став на нього нацьковувати керівництво ПАТ, заставляти інших робітників писати на нього різні доповідні. Зокрема, механік ОСОБА_3 безпідставно став від нього вимагати щоб він йому надав медичні довідки про придатність його до керування транспортними засобами хоча перед цим він показував і надавав ОСОБА_3 для долучення до своєї справи водія (тракториста) медичної довідки на своє ім'я від 12.04.2013 року з терміном допуску з 12.04.2013 року по 12.04.2015 року, а також повторно надавав аналогічну довідку від 27.06.2014 року з терміном допуску з 27.06.2014 року по 04.04.2015 рік. Незважаючи на надані ним зазначені медичні довідки, а саме медичну довідку від 12.04.2013 року з терміном допуску щодо придатності до керування транспортними засобами в період з 12.04.2013 року по 12.04.2015 року відносно нього керівництвом ПАТ безпідставно був виданий наказ про відсторонення його від роботи водієм. В подальшому безпідставно на нього був складений акт від 15.07.2014 року, що по його вині був поломаний важіль (ричав) КПП швидкості, з яких критеріїв була встановлена його вина йому не зрозуміло, експертного висновку з цього приводу не має, не має посилання в акті з якого часу використовувався цей важіль КПП, та технічний ресурс використання даного важеля, згідно держстандарту. Цього ж дня директором ПАТ був по надуманим підставам виданий наказ про оголошення йому догани, за порушення трудової дисципліни, а саме неналежне виконання службових обов'язків та некоректним висловлюванням до керівництва. При цьому, в наказі не має посилання яке з його боку було допущене порушення дисципліни та відносно кого і яким чином він висловлювався на адресу керівництва некоректним висловлюванням. Незгода його з актом комісії щодо того, що по його вині був поломаний важіль КПП без врахування терміну експлуатації важеля і що такі висновки може робити лише експерт не є з його сторони некоректним висловлюванням на адресу членів комісії. Також, він вважає незаконним наказ № 218 -к від 22.07.2014 року директора ПАТ про його звільнення з роботи як водія автотранспортного цеху на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором. Оскільки згідно наказу № 304- к від 23.08.2013 року він був перебував на посаді водія, виконувати роботи як тракториста в його обов'язки водія по трудовому договору не входило. Розпорядження механіка ОСОБА_3 від 21.07.2014 року відносно виконання ним роботи в якості тракториста, на тракторі він вважає незаконними, так як він перебував на посаді водія, виконувати розпорядження робітниці ОСОБА_4, яка не є його безпосереднім начальником без відповідного наряду він також був незобов'язаний. Відносно механіка ОСОБА_3 і робітниці ОСОБА_4 він нецензурною лайкою та іншими непристойними словами не висловлювався. Про існування наказу № 126 - р від 23.10.2013 року про покладення на нього як на водія додаткових обов'язків тракториста йому стало відомо лише в суді з даним наказом його ніхто не ознайомлював, підпис на наданій копії наказу проставлений не ним, а іншою особою. Про своє звільнення з роботи він дізнався лише 06.08.2014 року коли отримав трудову книжку по почті. При цьому, він не знав про своє звільнення і ще ходив на роботу тиждень, однак йому говорили, що роботи для нього не має (шляхового листа) і він йшов додому. В результаті незаконного наказу № 218 -к від 22.07.2014 року про його звільнення з роботи, він вважає, що його було незаконно звільнено з роботи, позбавлено роботи та таким чином заробітної плати в зв'язку з чим з ПАТ підлягає стягнення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди яка проявилася в тому, що в результаті незаконного звільнення його з роботи він втратив спокій, що призвело до порушення нормального сну та як наслідок всього цього він втратив нормальні життєві зв'язки, що потребує він нього додаткових зусиль для відновлення та організації подальшого свого життя. Моральну шкоду яку він оцінює в 5 000 грн.

Представник відповідача ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" Мусієнко Л.П., діюча за дорученням, позовні вимоги не визнала, пояснивши, що позивача ОСОБА_1 14. 10. 2012 року було прийнято на посаду водія на підставі наказу № 335-к, 14.12.2012 року позивач був переведений на посаду тракториста - наказ № 452-к, 23.08.2013 року - переведений на посаду водія автотранспортних засобів - наказ № 304-к, 23.10.2013 року в зв'язку з виробничою необхідністю, на позивача покладено обов'язки тракториста-машиніста - наказ № 126-р. 22.07.2014 року позивача було звільнено з посади водія автотранспортних засобів наказом № 218-к від 22.07.2014 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Позивача було звільнено з роботи тому, що позивач неодноразово порушував трудову дисципліну, не виконував свої обов'язки, які закріплені у тому числі внутрішніми документами ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство": Правилами внутрішнього трудового розпорядку та робочою інструкцією водія, з якими позивач був ознайомлений. 25.06.2014 року інженером з охорони праці ОСОБА_5 була написана доповідна записка стосовно не проходження без поважних причин позивачем щорічного медичного огляду водіїв відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1238 від 06.11.1997 року. На підставі вказаної доповідної записки було винесено наказ № 74 від 25.06.2014 року стосовно відсторонення позивача від роботи та зобов'язання його пройти обов'язковий медичний огляд. До позивача не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. 15.07.2014 року наказом № 83 позивачу було оголошено догану, за безвідповідальне відношення до своїх службових обов'язків (вивід з ладу автомобіля АПВУ-5), відмову виконувати вказівки безпосереднього керівника - головного механіка, а також не поважне ставлення, нецензурна лайка по відношенню до нього. З вказаним наказом позивач був ознайомлений. Підставами для застосування дисциплінарного стягнення стали: доповідна записка головного механіка ОСОБА_3 від 15.07.2014 року, пояснювальна записка позивача, акт стосовно виходу зі строю коробки зміни передач. Таким чином, своїми діями позивач не виконав покладені на нього обов'язки згідно посадовою інструкцією щодо здійснення ремонту машини, також порушив закріплені Правила внутрішнього трудового розкладу підпункт 6, 7 п. 3 "Основні обов'язки працівників" стосовно бережного ставлення до майна, уважного та поважного ставлення до колег, дотримання культури спілкування та створення нормального психологічного мікроклімату в колективі. Також відповідно до наказу № 20 від 25.01.2012 року за позивачем була закріплена автотракторна техніка, а саме: автомобіль ГАЗ-52, Трактор Т-16М, трактор Т 25, причеп 2 ПТС-4, які були йому передані по акту. 21.07.2014 року оператором ОСОБА_4 та головним механіком ОСОБА_3 були написані доповідні записки стосовно невиконання позивачем трудових обов'язків, а саме: позивач відмовився виконувати розпорядження оператора ЗАВ-40 ОСОБА_4 стосовно вивезення відходів ріпаку та знову показав своє неповажне ставлення, застосував нецензурну лайку по відношенню до неї. Не виконання обов'язку по вивезенню ріпаку призвело до зупинки технологічного процесу по очищенню ріпаку та простою обладнання. На підставі довідних записок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також Акту про відмову позивачем від надання пояснень стосовно неналежного виконання обов'язків та порушення трудової дисципліни, було проведено службову перевірку, за результатами якої складено висновок, яким було рекомендовано звільнити позивача з займаної посади. 22.07.2014 року ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" винесло наказ про припинення трудового контракту на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Профспілка на підприємстві відсутня.

Аналізуючи докази надані сторонами та їх пояснення, суд визнав доведеними такі факти:

- ОСОБА_1 відповідно до наказу № 335-к від 14.10.2012 року директора ВАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" був прийнятий на роботу, водієм автомобіля ГАЗ -52.

- 14.12.2012 року згідно наказу № 452 -к ОСОБА_1 на підприємстві ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" був переведений на посаду тракториста 2 розряду.

- 23.08.2013 року згідно наказу № 394 -к ОСОБА_1 на підприємстві ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" був переведений на посаду водія, зі звільненням з посади тракториста.

- Згідно наказу № 102 від 23.08.2013 року по ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" за водієм ОСОБА_1 був закріплений автомобіль НОМЕР_1.

- Відповідно до наказу № 126 -р від 23.10.2013 року по ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" на водія ОСОБА_1 в зв'язку з виробничою необхідністю були покладені обов'язки тракториста - машиніста.

- Згідно штатного розкладу ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" на 2014 рік, затвердженого директором цього підприємства від 01.01.2014 року, під порядковим номером 77, значиться водій автотранспортних засобів ОСОБА_1 з посадовим окладом - 1 305 грн., з додатковою заробітною платою 320 грн., місячним фондом заробітної плати 1 625 грн.

- Згідно довідки ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" № 254 від 24.11.2014 року в період часу з 23.08.2013 року по 22.07.2014 року за водієм ОСОБА_1 була закріплена техніка: автомобіль ГАЗ -52 (перевозка людей), трактор Т-16 (перевозка зерна, технологічні відходи, будівельні матеріали), трактор Т-25.

- Відповідно до медичної довідки серії 12 ЯЯШ №153917 від 12.04.2013 року щодо придатності до керування транспортними засобами, виданої на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено придатність ОСОБА_1 до керування транспортними засобами без будь яких медичних протипоказань. Довідка дійсна до 12.04.2015 року.

- ОСОБА_1 відповідно до наказу № 74 від 25.06.2014 року по ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" було відсторонено від роботи водія автомобіля НОМЕР_1 без збереження заробітної плати і було зобов'язанню пройти профілактичний медичний огляд у лікарів: психіатра, нарколога до 01.07.2014 року.

- Відповідно до медичної довідки серії 12 ЯЯШ №573884 від 27.06.2014 року щодо придатності до керування транспортними засобами, виданої на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено придатність ОСОБА_1 до керування транспортними засобами без будь яких медичних протипоказань. Довідка дійсна до 04.04.2015 року.

- Відповідно до доповідної записки головного механіка ОСОБА_3 від 15.07.2014 року на ім'я директора ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" по вині водія ОСОБА_1 був поломаний важіль коробки перемикання передач швидкості на автомобілі НОМЕР_1. Вказівки безпосереднього начальника проігнорував, погрожував, висловлювався нецензурною лайкою.

- Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 від 15.07.2014 року на ім'я директора ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство", при ремонтуванні трактора ніяких претензій нікому не пред'являв, поганих слів не говорив.

- Відповідно до акту від 15.07.2014 року комісією в складі спеціалістів ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" головного інженера ОСОБА_7, інженера по охороні праці ОСОБА_5, інженера - будівельника ОСОБА_8, інженера - механіка ОСОБА_3 був проведений огляд автомобіля АПВУ -5, д. н. НОМЕР_2 щодо встановлення причин поломки важеля коробки перемикання передач. Оглядом було виявлено поломку важеля КПП. Причина поломки: надмірне застосування сили на важіль при перемиканні передач швидкості. Поломка важеля КПП сталася з вини водія ОСОБА_1

- Згідно наказу № 83 від 15.07.2014 року по ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" водію ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (неналежне виконання службових обов'язків, некоректне висловлювання на адресу керівника).

- Відповідно до доповідної записки головного механіка ОСОБА_3 від 21.07.2014 року на ім'я директора ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" тракторист ОСОБА_6 в робочий час 18.07.2014 року будучи відповідно до наряду направлений на об'єкт ЗАВ - 40 для виконання робіт пов»язанних з відвезенням відходів ріпака, не виконав розпорядження оператора цього об'єкту ОСОБА_4 щодо виконання робіт пов»язанних з переміщенням відходів ріпака. Висловлювався на адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою.

- Згідно пояснювальної записки ОСОБА_4 на ім'я директора ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" тракторист ОСОБА_6 в робочий час 18.07.2014 року коли вона його попросила під'їхати під загрузку зерна то ОСОБА_1 відмовився виконати її прохання та став висловлюватися нецензурною лайкою.

- 21.07.2014 року комісією в складі спеціалістів ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" головного інженера ОСОБА_7, інженера по охороні праці ОСОБА_5, інженера - будівельника ОСОБА_8, інженера - механіка ОСОБА_3 був складений акт про те, що 21.07.2014 року водій ОСОБА_1 відмовився від письмового пояснення з приводу невиконання ним розпорядження оператора ЗАВ - 40 ОСОБА_4, що стало наслідком та потягло за собою зупинку технологічного процесу на підприємстві.

- Згідно довідки ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" № 260 від 15.12.2014 року, заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 22.07.2014 року склала 9 992.63 грн., а саме: в лютому 1 712,48 грн., в березні 1 625 грн., в квітні 1 625 грн., в травні 1 625 грн., в червні 1 391,36 грн., в липні 2 013,79 грн.

- Згідно довідки ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" № 261 від 15.12.2014 року, на підприємстві встановлений режим роботи 40 годинна робоча неділя.

- В трудовій книжці серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 на 3 аркуші зазначено: „ запис № 1, 14.10.2010 року ВАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" прийнятий водієм - наказ № 335 -к від 10.10.10 року; запис №2, 14.12.2012 року переведений трактористом 2 розряду - наказ № 452-к від 14.12.2012 року; запис № 3, 23.08.2013 року перевести водієм - наказ № 304 -к від 23.08.2013 року; запис № 4, 22.07.2014 року звільнити за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

- Відповідно до наказу № 218 -к від 22.07.2014 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 водія автотранспортних засобів було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором.

Встановленні в судовому засіданні факти вказують на те, що між сторонами склалися правовідносини які виникли з трудових відносин з приводу поновлення на роботі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 139 КЗпП України, визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Водночас відповідно до приписів ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

14.10.2010 року позивач був прийнятий на посаду водія на підставі наказу № 335-к, 14.12.2012 року переведений на посаду тракториста - наказ № 452-к, 23.08.2013 року - переведений на посаду водія автотранспортних засобів - наказ № 304-к, 23.10.2013 року в зв'язку з виробничою необхідністю, на позивача покладено обов'язки тракториста-машиніста - наказ № 126-р.

Наказом № 74 від 25.06.2014 року позивача відсторонено від роботи та зобов'язано пройти обов'язковий медичний огляд.

Однак, як стверджує позивач, він надавав головному механіку ОСОБА_3 для долучення до своєї справи водія (тракториста) медичну довідку на своє ім'я від 12.04.2013 року з терміном допуску з 12.04.2013 року по 12.04.2015 року, а також аналогічну довідку від 27.06.2014 року з терміном допуску з 27.06.2014 року по 04.04.2015 року.

Вказана обставина не спростована представником відповідача, а натомість в матеріалах справи міститься копія картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду виписана на ім'я позивач, згідно якої останній пройшов медичний огляд 15.04.2014 року.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак суд вважає, що відстороняючи позивача від роботи відповідач порушив вимоги ст.ст. 2, 46 КЗпП України та ст. 43 Конституції України.

Крім того, суд зауважує, що в наказі № 74 від 25.06.2014 року не вказано на підставі, якої норми КЗпП України позивача відсторонено від роботи.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що наказом № 83 від 15.07.2014 року позивачу було оголошено догану, за безвідповідальне відношення до своїх службових обов'язків (вивід з ладу автомобіля АПВУ-5), відмову виконувати вказівки безпосереднього керівника - головного механіка, а також не поважне ставлення, нецензурну лайку по відношенню до нього.

Зазначені мотиви застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани обґрунтовані представником відповідача лише під час розгляду справи по суті та не покладені в основу наказу № 83 від 15.07.2014 року, яким позивачу було оголошено догану, за порушення трудової дисципліни (неналежним виконанням службових обов'язків та некоректним висловлюванням до керівника).

З вказаного наказу не вбачається на підставі якої норми КЗпП України до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення за не виконання яких службових обов'язків.

Актом комісії ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" від 15.07.2014 року визначено, що причиною виводу із ладу КПП автомобіля АПВУ-5 являється пошкодження важеля переключення передач швидкості по вині позивача.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Згідно ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Однак, в акті комісії, в порушення вимог ст.ст. 130, 138 та 149 КЗпП України, жодним чином не відображено факти, на підставі яких був зроблений висновок про вину позивача у пошкодженні автомобіля, не враховано норми амортизаційного зносу транспортного засобу в зв'язку з його експлуатацією та не вказано в чому полягало не виконання позивачем службових обов'язків.

Щодо обставин звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Як стверджує представник відповідача, підтверджуючи це наявними у справі копіями наказів та довідки, 23.10.2013 року в зв'язку з виробничою необхідністю, на позивача покладено обов'язки тракториста-машиніста - наказ № 126-р та згідно наказу № 20 від 25.01.2012 року за позивачем була закріплена автотракторна техніка, а саме: автомобіль ГАЗ-52, трактор Т-16М, трактор Т 25, причеп 2 ПТС-4, які були йому передані по акту.

В свою чергу, позивач стверджує, що про існування вказаних наказів від 25.01.2012 року та 23.10.2013 року він довідався лише під час розгляду справи в суді.

Суд зауважує, що після видачі наказу від 14.10.2012 року № 335-к позивач був прийнятий на роботу водієм, а 14.12.2012 року переведений на посаду тракториста - наказ № 452-к, 23.08.2013 року - переведений на посаду водія автотранспортних засобів, зі звільненням з попередньої посади тракториста - наказ № 304-к та згідно акт приймання-передачі позивачем від відповідача отримано лише автомобіль АПВУ - 5, який був закріплений за позивачем наказом № 102 від 23.08.2013 року.

Також суд зазначає, що суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд із основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах робочого часу.

В свою чергу, за специфікою роботи водій не може працювати на двох автомобілях одночасно. Водій в межах тривалості робочого часу може працювати на ставку, отримувати надбавку за складність, напруженість в роботі до 50 відсотків тарифної ставки, надбавку за класність, доплату за ненормований робочий день, доплату за суміщення професій (наприклад, за професією експедитора або вантажника за наявності вакантної посади), про що зазначено в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27.07.2009 р. № 426/13/84-09 "Про доплату за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт водію".

Крім того, в порушення ст. 48 КЗпП України до трудової книжки позивача не було внесено відомостей щодо наказу № 126-р від 23.10.2013 року.

21.07.2014р. оператором ОСОБА_4 та головним механіком ОСОБА_3 були написані доповідні записки стосовно невиконання позивачем трудових обов'язків, в яких зазначено, що позивач відмовився виконувати розпорядження оператора ЗАВ-40 ОСОБА_4 стосовно вивезення очищеного ріпаку та знову показав своє неповажне ставлення, застосував нецензурну лайку по відношенню до неї. Не виконання обов'язку по вивезенню очищеного ріпаку призвело до зупинки технологічного процесу по очищенню ріпаку та простою обладнання.

На підставі довідних записок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також Акту про відмову позивачем від надання пояснень стосовно неналежного виконання обов'язків та порушення трудової дисципліни, було проведено службову перевірку, за результатами якої складено висновок, яким було рекомендовано звільнити позивача з займаної посади.

Згідно вказаного висновку позивач не виконав прохання оператора ЗАВ-40 та висловлювався щодо неї не цензурною лайкою, що, в свою чергу, призвело до зупинення технологічного процесу очищення ріпака та простою обладнання, однак в матеріалах справи не міститься жодних документів (актів тощо), що підтверджують даний факт, а в самому висновку не зазначено в чому саме полягало зупинення процесу та на який час було це зупинення та простій обладнання.

Як встановлено судом, позивач працював на посаді водія та за ним був закріплений автомобіль АПВУ - 5, а отже згідно норм КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції водія позивач не мав права виконувати трудові обов'язки тракториста на не закріпленому за ним транспортному засобі. Тому суд вважає, що у відповідача в період часу з 23.08.2013 року по 22.07.2014 року не було ніяких правових підстав для покладення на відповідача обов'язків тракториста - машиніста. З врахуванням тієї обставини, що згідно штатного розкладу ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" на 2014 рік затвердженого директором цього підприємства від 01.01.2014 року, робітник ОСОБА_1 згідно штатного розкладу перебуває на посаді водія.

Крім того, посадовою інструкції водія, безпосереднім керівником позивача визначений інженер-механік, вказівки якого він і має виконувати в межах своїх трудових обов'язків, як водій автомобіля АПВУ - 5.

22.07.2014 року ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" винесло наказ про припинення трудового контракту на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на позивача трудовим договором.

Проте в даному наказі не зазначено в чому полягало систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на позивача трудовим договором.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що наказ від 22.07.2014 року про звільнення позивача на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України винесений з порушенням норм КЗпП України, зокрема ст. 149.

З огляду на зазначене, суд вважає, що наказ про звільнення позивача було винесено без відповідних на то правових підстав, а саме звільнення позивача з роботи було здійснено безпідставно, незаконно.

Оскільки, відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, днем звільнення вважається останній день роботи, а тому вимоги позивача про поновлення його на роботі з 22.07.25014 року підлягають задоволенню в частині поновлення з 23.07.2014 року

Згідно приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до приписів ст. 73 КЗпП України святковими і неробочими днями є: 1 січня, 7 січня, 8 березня, 1 і 2 травня, 9 травня, 28 червня, 24 серпня, один день (неділя) - Пасха, один день (неділя) - трійця.

При визначенні ОСОБА_1 розміру оплати за час вимушеного прогулу, суд керується роз'ясненнями Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", а саме розділом 4 п. 8 згідно з якими нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Отже, розрахунок середнього заробітку слід проводити виходячи із заробітної плати за два повних відпрацьованих місяці, що передували події звільнення позивача з роботи, а саме за травень 2014 року - 1 625,00 грн. та червень 2014 року - 1 391,36 грн.

Таким чином з ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу підлягає стягненню 7 690.8 грн., втраченого ним заробітку за період вимушеного прогулу з 23.07.2014 року по 15.12.2014 року, а саме за 102 робочих дня, (1 391.36 грн. + 1 625.00 грн. = 3016.36 грн./ 40 робочих днів за 2 місяці = 75.40 грн. (середньоденний заробіток) х 102 робочих дня = 7 690.8 грн.).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, з огляду на положення статті 237-1 КЗпП України та враховуючи, що позивачу присуджено середній заробіток за час вимушеного прогулу, вважає 500 грн. достатньою сумою для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності в один місяць суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач стверджує, що дізнався про звільнення та отримав трудову книжку лише 06.08.2014 року, а оскільки відповідачем не спростовано дане твердження суд приймає його до уваги та враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 02.09.2014 року вважає не пропущеним строк звернення до суду для захисту свого права.

Відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про: присудження робітникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

В цій частині рішення підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з відповідача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Враховуючи зазначені обставини, суд розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині поновлення на роботі з 23.07.2014 року підлягають задоволенню в повному обсязі, і частковому задоволенню в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" про поновлення на роботі та виплату моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі, на посаді водія Публічного Акціонерного Товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" з 23 липня 2014 року.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 690 (сім тисяч шістсот дев»яносто) грн. 80 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 500 (п»ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімсот сім) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: