№ 42016506, 17.12.2014, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2014 р. Справа № 802/3847/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: не з'явився,

відповідача: Дажук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до: Дочірнього підприємства "Ензим"

про: арешт коштів на рахунках платника

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Бершадська об'єднана державна податкова інспекція звернулась в суд з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Ензим» про арешт коштів на рахунках платника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.09.2014р працівниками Бершадської ОДПІ, на виконання вимог постанови про призначення позапланової документальної перевірки ДП «Ензим», винесено наказ про проведення перевірки вказаного підприємства, а також направлення на її проведення. Оскільки відповідач відмовився допускати посадових осіб Бершадської ОДПІ до проведення перевірки, про що складено акт від 15.09.2014р № 28/22-32813696, позивач звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти вказаного платника податків.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги в повному обсязі, а також просив розгляд даної адміністративної справи провести за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи. Додатково зазначив, що оскільки за ДП «Ензим» податковий борг не обліковується, тому у позивача відсутні правові підстави для застосування арешту його коштів.

Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження, що передбачено ч. 2 вказаної статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведенні норми, суд вважає за можливе провести розгляд даної адміністративної справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, та надавши їм правову оцінку, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство «Ензим» 22.09.2004р зареєстроване виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Вінницької області за адресою вул.. Хлібозаводська, 2, м. Ладижин, Вінницька область, ідентифікаційний код 32813696. Взяте на облік у Тростянецької об'єднаної ДПІ (Ладижинське відділення) з 13.10.2004р за № 1016, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 4-5).

Постановою ст. слідчого в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області про призначення позапланової документальної перевірки від 20.08.2014р, приписано провести вказану перевірку ДП «Ензим» (а.с. 15).

12.09.2014р Бершадською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області видано наказ про проведедення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Ензим», а також видано направлення на перевірку від 12.09.2014р (а.с. 6-7).

Однак, прибувши на об'єкт перевірки, працівників податкового органу не було допущено до перевірки, про що останнім складено акт від 15.09.2014р за № 29/22-32813696. Крім того, працівники ДП «Ензим» відмовились розписатися у направленні на перевірку, що підтверджується актом від 15.09.2014р (а.с. 8-9).

29.10.2014р податковим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ДП «Ензим», яким до останнього застосовано умовний арешт майна (а.с. 10-11).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно положень п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Приписами п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що накладення арешту на кошти платника податків за умови звернення контролюючого органу до суду можливе лише за наявності відповідних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач як на причину необхідності застосування арешту майна до ДП «Ензим» посилається на факт відмови останнього від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Крім того, вказує, що дана перевірка має законні підстави, адже на її проведення винесена постанова про призначення позапланової документальної перевірки від 20.08.2014р.

Суд бере до уваги дані пояснення Бершадської ОДПІ, однак критично ставиться до них як до підстави для застосування арешту коштів відповідача, оскільки, як свідчать матеріали справи, зазначена вище постанова від 20.08.2014р постановою Прокуратури Вінницької області від 14.11.2014р скасована.

Тобто, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для проведення документальної перевірки ДП «Ензим».

Більше того, як судом встановлено вище, законодавець пов'язує необхідність застосування арешту коштів платника податків з наявністю у такого платника податкового боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні з даного приводу зазначив, що податковий борг за ДП «Ензим» не рахується. Більше того, позивачем жодних пояснень чи доказів щодо наявності такої заборгованості не надано.

Аналогічна правова позиція закріплена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013р № 642/12/13-13.

В свою чергу, в контексті даної спірної ситуації, важливо також підкреслити, що ані в описовій, ані в прохальній частині адміністративного позову податковий орган не вказав суму коштів, щодо якої позивач просить накласти арешт та в яких банківських установах це слід здійснити.

Таким чином, з огляду на доведеність факту відсутності законних підстав для проведення документальної перевірки, а також, враховуючи, що станом на момент звернення до суду позивачем не доведено, що за відповідачем обліковується податковий борг, тому у відповідача відсутні правові підстави для застосування арешту коштів такого платника податків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович