Decision № 42007849, 23.12.2014, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2014 р. Справа № 903/1249/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія"

до відповідача: Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради

про стягнення 5 886,77 грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Виборнов Р.М. - директор

від відповідача: Склянчук О.В., довір. №19.8-21/2085 від 30.09.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" в поданій до суду позовній заяві та директор вказаного товариства в судовому засіданні просять стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради (далі - "Департамент ЖКГ") 5 886,77 грн., в тому числі 4 192,80 грн. основного боргу за виконані у 2013 році роботи по встановленню обмежувача висоти проїзду (габаритних воріт) по вул. Тарасова у м. Луцьку, а також 686,55грн. пені, 888,87 інфляційних втрат та 118,55 грн. - 3% річних, нарахованих в зв'язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог посилається на договір №100 без дати його укладення.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні борг в сумі 4 192,80грн. визнали повністю. В решті позовних вимог просять суд відмовити позивачу та звертають увагу на те, що позивачем до матеріалів справи долучено договір, який зі сторони "Департаменту ЖКГ" не підписувався, а отже позивач безпідставно в позові посилається на умови неукладеного договору.

Директор ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" Виборнов Р.М. в судовому засіданні підтвердив, що "Департамент ЖКГ" не повертав товариству підписаний примірник договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме в частині стягнення основного боргу - 4 192,80 грн.

Висновок суду ґрунтується на наступному:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як з'ясовано судом, договір, на який посилається позивач у позовній заяві, на виконанні роботи між сторонами у формі єдиного документа не було укладено, а тому відсутні правові підстави застосування умов доданого до позову договору.

Норми статті 181 Господарського кодексу України допускають укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем в підтвердження виконаних робіт на суму 4 192,80 грн. долучено до позовних матеріалів Довідку про вартість виконаних у грудні 2013 року робіт ( а.с.19), яка зі сторони відповідача підписана директором Кубіцьким І.Є., підпис якого скріплено печаткою.

Отже, підписання вказаної Довідки свідчить про укладення між сторонами договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 вказаного Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи не підтверджено встановлення між сторонами строку оплати.

Частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач не пред'являв відповідачу вимоги про оплату боргу відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, які нараховані позивачем "за прострочення оплати" задоволенню не підлягають.

З огляду на з'ясовані в судовому засіданні обставини судові витрати по справі суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" 4 192,80 грн. основного боргу та 1 827 грн. витрат по судовому збору.

3.В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

23.12.2014

Суддя В. Л. Слупко