Court ruling № 42006335, 10.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/4205/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2011

у справі № 0670/6526/11 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фешен Груп»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000962304/0, яким ТОВ «Фешен Груп» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16767,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень 2010 року сум бюджетного відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 27.07.2010 № 4887/23-2/31945231, про порушення товариством норм пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено бюджетне відшкодування за травень 2010 року на 16767,00 грн. у зв'язку з декларуванням у складі податкового кредиту за квітень 2010 року сум податку на додану вартість за податковими накладними постачальників, які мали взаємовідносини із суб'єктами підприємницької діяльності, що не декларували суми податкових зобов'язань на рівні сум податкового кредиту цих постачальників; факт надмірної сплати податку по всьому ланцюгу поставок не підтверджено.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000962304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16767,00 грн.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету при умові, що платник податку придбав товари (послуги) та сплатив ці суми в ціні придбання останніх.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені правові норми, визнавши такими, що не мають правового значення та не впливають на правомірність формування позивачем сум податкового кредиту, посилання податкового органу на недекларування податкових зобов'язань на рівні задекларованих позивачем сум податкового кредиту ДП «Житомирська виправна колонія № 4», ПП «Сервісний центр Новітекс»; ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «Техсап», ТОВ «Цербер-Секюріті», Житомирська торгово-промислова палата, ВАТ «Житомирська пересувна механізована колона № 6», ВАТ «Житомиргаз», ТОВ «Будматеріали-Н», ПП «Житомирводоканал», ТОВ «Коутс Україна», ВАТ «Житомиробленерго», ДП «Регіонспецпостач», ПП «ОСОБА_1», ТОВ «Квадротех», на підставі податкових накладних яких позивач сформував податковий кредит за квітень 2010 року. Факт реальності господарських операцій між позивачем та вище вказаними постачальниками податковим органом не заперечується. Будь-яких доводів щодо обізнаності позивача з порушеннями вказаними постачальниками податкового законодавства чи то сприяння їм в цьому ДПІ не наводить.

З огляду на викладене та з врахуванням норми частини другої ст. 71 КАС України, якою тягар доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в разі спору стосовно цього покладений на суб'єкта владних повноважень, правильними є висновки суду, що оспорюванне податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000962304/0 є таким, що прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев