№ 41992279, 02.12.2014, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 876/3733/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі № 807/3347/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспеції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспеції у Закарпатській області, яким просив визнати дії посадових осіб Укртарансінспекції у Закарпатській області щодо складання акта № 30000 від 16 листопада 2012 року та постанов від 8 січня 2013 року неправомірними та скасувати постанови від 8 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій № 155305, № 155306, № 155307, № 155308, № 155309, № 155310, № 155311, № 155312, №155313, №155314, № 155314, № 155315, № 155316, № 155317, № 155318, № 155319, № 155320, № 155321, № 155322, № 155323, № 155324, № 155325, № 155326, № 155327, № 155328.

Позов мотивує тим, що 4 вересня 2013 року при перетині державного кордону України було затримано транспортний засіб марки VOLVO LZ 47704/НОМЕР_2 працівниками прикордонної служби України. Як згодом з'ясувалося підставами для затримання транспортного засобу, який належить Виробничому, торговому і послуговому підприємству Trans-Bas ОСОБА_1 є те, що стосовно нього 8 січня 2013 року було винесено ряд постанов про застосування фінансових санкцій у зв'язку з нібито порушенням абзацу 11 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивача притягнуто до відповідальності 24 рази за одне і те ж правопорушення.

Сторони явку своїх представників не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення рейдової перевірки в м. Мукачево по вул. Берегівській державними інспекторами відділу державного контролю 16 листопада 2012 року було складено Акт № 30000 за порушення автотранспортного законодавства громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 - водієм транспортного засобу марки VOLVO LZ 47704 / НОМЕР_1, що належить ВТПП Trans - Bas ОСОБА_1.

8 січня 2013 року заступником голови комісії з проведення ліквідації Головавтотрансінспекції Закарпатської області Слободянюком С. М. на підставі акта № 30000 від 16 листопада 2012 року винесено ряд постанов про застосування фінансових санкцій:

Постанови № 155305, № 155306, № 155307, №155308, № 155309, № 155310, № 155311, № 155312, № 155313, № 155314, № 155315, № 155316, № 155317, № 155318, № 155319, № 155320, № 155321, № 155322, № 155323, № 155324, № 155325, № 155326, № 155327, № 155328 (загалом 24).

Згідно з кожною із перерахованих вище постанов до Позивача, як до власника транспортного засобу, за порушення, передбачене абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано фінансові санкції на загальну суму 16320 гривень (сумарно 24 постанови).

З аналізу матеріалів справи зрозуміло, що позивач не заперечує факту відсутності в нього щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.

Відповідно до абзацу 11 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 3.3, 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про провірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Зважаючи на наведені норми безспірним є обов'язок позивача зберігати тахокарти та надавати такі на перевірку.

Водночас згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться в абзацу 11 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідний орган може застосувати лише одну штрафну санкцію у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки, випадків відсутності реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.

Проаналізувавши зазначені законодавчі положення суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дані правопорушення необхідно трактувати як одне, а відтак до позивача слід застосувати одну штрафну санкцію, а не 24 окремі штрафні санкції.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача по складанню акта №3000 від 16 листопада 2012 року, то такі слід залишити без задоволення, оскільки оскаржені дії вчинялись на виконання та у відповідності до норм законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі № 807/3347/13-а скасувати, та прийняти нову, якою позов задоволити частково.

Скасувати постанови від 8 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій № 155306, № 155307, № 155308, № 155309, № 155310, № 155311, № 155312, №155313, №155314, № 155314, № 155315, № 155316, № 155317, № 155318, № 155319, № 155320, № 155321, № 155322, № 155323, № 155324, № 155325, № 155326, № 155327, № 155328.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.