Court ruling № 41990935, 17.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/7477/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі № 2а-0870/12114/11

за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» № 14

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013, задоволено позовні вимоги Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» № 14 (надалі - позивач, Новомиколаївська філія Запорізької обласної КС «Довіра» № 14) до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - відповідач, Вільнянська МДПІ): скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 30.11.2011.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 і відмовити в позові в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новомиколаївським відділенням Вільнянської МДПІ з 21.10.2011 по 03.11.2011 проведено планову виїзну перевірку Новомиколаївської філії Запорізької обласної КС «Довіра» № 14 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт № 293/23/34640581 від 17.11.2011.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.11.4, 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») позивачем за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 занижено суму отриманого доходу з джерел інших, ніж визначені відповідними пп. 7.11.2-7.11.7 п. 7.11, на 7 850,00 грн., та занижено суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, на 3 850,00 грн., що призвело до заниження податку, який підлягає оподаткуванню на суму 4 000,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 30.11.2011, яким Новомиколаївській філії Запорізької обласної КС «Довіра» №14 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ, розташованих на території України, за винятком страхових організацій, на 1 250,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 250,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В пп.135.5.8 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України зазначено, що інші доходи включають фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду.

Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів (пп.136.1.5 п.136.1ст.136 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не включав витрати, пов'язані із розглядом справ у судах, до складу валових, що підтверджується податковими звітами про використання коштів неприбутковими установами та організаціями, наказами голови правління Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» «Про формування облікової політики», якими передбачено облік таких витрат у складі дебіторської заборгованості до повного погашення.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що оскільки кошти, пов'язані з розглядом справ у судах, отримані позивачем за рішеннями судів як компенсація прямих витрат, понесених ним в результаті порушення його прав та інтересів, не були віднесені позивачем до складу валових витрат, то такі кошти не включаються в подальшому до складу валового доходу. Отже, позивачем правомірно не віднесено до складу валового доходу суму 7 850,00 грн.

Наведене спростовує позицію Вільнянської МДПІ про законність збільшення позивачеві грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000012201 від 30.11.2011.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні валового доходу відповідних періодів.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі № 2а-0870/12114/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна