Court ruling № 41990809, 24.11.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/32039/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Чернівці

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011

у справі №2а-74/11/2470

за позовом Приватного підприємства «Інтергарант»

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011, позов задоволено повністю визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000660232/0 від 19.07.2010 та №0000830232/1 від 14.09.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 06.07.2010 №2103/23-3/14346989.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог підпункту 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у вартості обладнання для виробництва метало-пластикових вікон, постачальником яких є ПП «Інтерра плюс».

Підставою для таких висновків стало те, що за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов?язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» встановлено розбіжність на суму 121677 грн.. в результаті чого податковий кредит ПП «Інтергарант» перевищує податкові зобов?язання ПП «Інтерра плюс» на суму 121677 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 №0000660232/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 123193,50 грн., у тому числі за основним платежем 82129,00 грн. та штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 41064,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення №0000830232/1 від 14.09.2010, яким збільшено суму податкового зобов?язання на суму 4937 грн.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ПП «Інтерра плюс» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладений господарський договір на поставку обладнання для виробництва метало-пластикових вікон за формою та змістом відповідає вимогам законодавства, його виконання підтверджується податковими та видатковими накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується платіжними дорученнями.

Видані позивачу податкові накладні постачальником товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагент мав необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, був зареєстрований платником ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини 15 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Вичерпний перелік угод, які укладає керівник або орган управління боржника за погодженням з розпорядником майна, визначений у частині 13 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу №17/02 від 05.02.2008 між позивачем та ПП «Інттерра плюс», в особі директора Басовича В.О., та отримання позивачем визначених договором товарно-матеріальних цінностей, що підтверджено необхідними первинними документами, формування податкового кредиту за даною господарською операцією є правомірним.

Не підтвердження факту формування податкових зобов?язань з податку на додану вартість за даною господарською операцією ПП «Інттерра плюс» не може бути підставою для інших висновків, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства. На час укладення та виконання договору ПП «Інттерра плюс» було зареєстровано в ЄДРПОУ, тобто було юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Ліквідація юридичної особи ПП «Інттерра плюс» відбулася згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008 у зв?язку з визнанням банкрутом, тобто після укладення та виконання вищезазначеної угоди. Припинення юридичної особи підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту виключення його з державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун