Court ruling № 41990392, 11.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/53764/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, треті особи: Центр захисту дітей "Наші діти", ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації за участю третіх осіб - Центру захисту дітей "Наші діти", ОСОБА_5 (залучених ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2014р.), в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 20.02.2013р. №80 про призначення ОСОБА_5 опікуном над малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження; визнати протиправним та скасувати клопотання Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.01.2013р. №41/306 про влаштування малолітньої ОСОБА_6 до Центру захисту дітей "Наші діти"; визнати протиправним та скасувати влаштування Службою в справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації малолітньої ОСОБА_6 до Центру захисту дітей "Наші діти"; зобов'язати Службу у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації передати ОСОБА_4 малолітню ОСОБА_6 за місцем її проживання і реєстрації: АДРЕСА_1.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2014р. позовну заяву в частині визнання протиправним та скасування влаштування Службою в справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації малолітньої ОСОБА_6 до Центру захисту дітей "Наші діти" залишено без розгляду, а також закрито провадження у справі в частині зобов'язання Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації передати їй малолітню ОСОБА_6 за місцем її проживання і реєстрації: АДРЕСА_1.

Таким чином, предметом розгляду по суті у даній справі були позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 20.02.2013р. №80 про призначення ОСОБА_5 опікуном над малолітньою ОСОБА_6 та визнання протиправним і скасування клопотання Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.01.2013р. №41/306 про влаштування малолітньої ОСОБА_6 до Центру захисту дітей "Наші діти".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідачі та третя особа (Центр захисту дітей "Наші діти") в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які вони просили залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, позбавлена батьківського піклування у зв'язку з позбавленням її біологічних батьків батьківських прав згідно з рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 18.11.2005р., а також перебуває на первинному обліку в службі у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації №166 від 15.02.2006р. гр.ОСОБА_4 призначено опікуном малолітньої ОСОБА_6, яка на час видання розпорядження перебувала у державному інтернатному закладі, а розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №486 від 12.11.2012р. припинено опіку гр.ОСОБА_4 над малолітньою ОСОБА_6.

В подальшому, відповідно до розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 20.02.2013р. №80 "Про призначення опіки над малолітньою дитиною" опікуном малолітньої ОСОБА_6 було призначено гр.ОСОБА_5.

Вказане розпорядження прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 та наданих документів, а також з врахуванням рекомендацій Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 11.02.2013р. (протокол №2).

На час видання Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження від 20.02.2013р. №80 малолітня ОСОБА_6 перебувала в Центрі захисту дітей "Наші діти".

При цьому, при його виданні Дніпровська районна у м.Києві державна адміністрація керувалась вимогами ст.ст.58,61,62,63,72 Цивільного кодексу України, ст.ст.243,244,247,249,250 Сімейного кодексу України, ст.ст.46,71 Житлового кодексу України та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866.

Що ж до тверджень позивачки про те, що розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 12.11.2012р. №486 про припинення опіки ОСОБА_4 над малолітньою ОСОБА_6 в подальшому було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №826/7019/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014р., то останні, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, постановлені й набрали законної сили вже після видання оскаржуваного розпорядження та не спростовують настання обставин, що стали підставою для цього.

Одночасно, суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі не є припинення опіки ОСОБА_5 над малолітньою ОСОБА_6 або нововиявлені обставини.

Також суд відзначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин - винесення відповідачем спірного розпорядження від 20.02.2013р. №80 - позивачка не мала статусу опікуна над малолітньою ОСОБА_6, а отже відповідачем не могли створюватись умови, якими б порушувались її права та інтереси як опікуна.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання розпорядження Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 20.02.2013р. №80 протиправним та його скасування.

Колегія суддів погоджується й з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування клопотання Служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.01.2013р. №41/306 про влаштування малолітньої ОСОБА_6 до Центру захисту дітей "Наші діти", враховуючи, що будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень можуть бути предметом судової юрисдикції в тому разі, коли внаслідок їх прийняття (вчинення) виникають певні правовідносини за участю держави (зокрема, в особі суб'єкта владних повноважень) з однієї сторони та особи, щодо якої вчинені відповідні правові акти, з іншої сторони, а оскільки зазначене клопотання, як таке, не створює для позивачки жодних прав або обов'язків, то відповідно воно й не може бути предметом судового розгляду.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.