Court ruling № 41970265, 01.12.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2014 р. м. Київ К/800/59883/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

позивача - Шушняєв Р.М.,

відповідача - Жайворонок А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 2а-3273/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод"

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 позов було задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010 №0000362301/0, від 02.09.2010 №0000362301/1, від 04.10.2010 №0000362301/2.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, під час відображення операцій з ТОВ "Будівельне управління-77", за результатами якої складено акт від 11.08.2010 №1436/07/32390305, у висновку якого зафіксовано порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 1749506,48 грн. та, відповідно, завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2009 року на 1749506,48 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 12.08.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1749506,48 грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 №0000362301/1 та від 04.10.2010 №0000362301/2, аналогічні первинному рішенню від 12.08.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем виконані всі вимоги чинного законодавства щодо підтвердження факту виконання робіт (отримання послуг) за договором будівельного підряду.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем завищено суму податкового кредиту, оскільки податкові накладні, виписані ТОВ «Будівельне управління-77» на виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву заводу не підтверджено документами, які засвідчують фактичне виконання робіт на суму 1749506,48 грн.

Однак, погодитись за наведеним висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що 29.07.2009 між позивачем та ТОВ "Будівельне управління-77" було укладено договір генерального підряду № 77, предметом якого є виконання генеральним підрядником - ТОВ "Будівельне управління-77", власними силами і засобами робіт по будівництву Бандурського олійноекстракційного заводу. Ціна договору складає 3205566,0 грн., в тому числі 20% ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами податкового органу про те, що сума ПДВ у розмірі 1749506,48 грн., яка була включена позивачем до податкового кредиту в жовтні 2009 року, не підтверджена актами виконаних робіт, а тому відповідачем правомірно зменшено позивачу бюджетне відшкодування на цю суму.

Також, судом зазначено про встановлення фактів господарських взаємовідносин генерального підрядника позивача - ТОВ "Будівельне управління-77" із суб'єктами господарювання, в ланцюгу постачальників яких маються підприємства, які не могли виконувати будівельні роботи.

Однак, колегією суддів слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні дозволи і сертифікати відповідності, видані ТОВ "Будівельне управління-77" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, архітектурно-технічні паспорти на окремі об'єкти, які входять до складу цілісного майнового комплексу Бандурського олійноекстракційного заводу, а також акти готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до яких об'єкт закінчений будівництвом (т. 1 а. с. 188-247, т. 2 а. с. 1-250, т. 3 а. с. 1-18).

27.10.2010 виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію прав позивача на це майно (т. 1 а. с. 81-84).

Як свідчать платіжні доручення, позивач повністю сплатив договірну ціну (т. 3 а. с. 50-87) і на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Будівельне управління-77", сформував податковий кредит (т. 3 а. с. 88-128).

Судом апеляційної інстанції не були враховані наведені вище обставини, докази та не з'ясовано характер та зміст спірних операцій. Отже, суд має дослідити всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

За наведених обставин, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль