Court ruling № 41943708, 25.11.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/28258/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрпроект і К" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі № 2а-7164/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрпроект і К"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2010 № 0000772304/0 та від 27.08.2010 № 0000772304/1, якими Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 367 863,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень - грудень 2009 року та січень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 18.06.2010 № 3594/23-2/13550721.

У ході перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 367 863,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований неможливістю підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ, оскільки контрагенти позивача перебувають у негаторних станах (відсутні за місцезнаходженням, порушені провадження у справах про банкрутство, ліквідовані). Крім того, контролюючий орган зазначив: <За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Спектрпроект і К" на одному субрахунку № 641/5 ведеться облік сум ПДВ з "податкових зобов'язань" та "податкового кредиту". Товариством не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення. Товариство веде реєстр податкових накладних із сумами ПДВ у розрізі постачальників, але не вказує оплату за відповідний звітний період відповідно до якого сума ПДВ включена до розрахунку бюджетного відшкодування за відповідний період…Таким чином під час перевірки у ТОВ "Спектрпроект і К" неможливо визначити та підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ вітчизняним постачальникам, яка можливо могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за жовтень - грудень 2009 року та січень 2010 року.>.

На підставі акта перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції у цій справі обґрунтовано виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ та його право на відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, несплату податкових зобов'язань до бюджету, як не залежить таке формування та відшкодування і від ведення чи неведення платником аналітичного обліку податкових накладних.

За визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Із наведеного випливає, що платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ та бюджетного відшкодування є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, із сплатою податку в ціні придбаного товару (послуг). У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд також зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ і від ведення чи неведення позивачем аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення.

Згідно до ст. 3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, а згідно ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Національний план рахунків україни розроблений за децимальною системою і передбачає двозначні позначення для синтетичних рахунків (балансові та позабалансові рахунки) і трьохзначні - для субрахунків, законодавчо затверджені.

Загальними положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, передбачено, що порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в цій Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з її норм, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб, тобто не є обов'язковим.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та те, що заключні положення Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" містять прямі вказівки на те, що недотримання методологічних принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, встановлених П(С)БУ, спричиняє за собою адміністративну відповідальність керівників і посадових осіб підприємства, передбачену КУпАП, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, -позиція суду апеляційної інстанції стосовно відсутності ведення аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) і оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, є помилковою.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що, як встановлено судом, позивач, отримавши належно оформлені податкові накладні, від постачальників, які на момент здійснення господарської операції мали статус платників ПДВ, фактично сплатив суму за поставлений товар, зокрема і суму ПДВ, висновок суду першої інстанцій про правомірність формування від'ємного значення ПДВ відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки судом першої інстанції з достатньою повнотою з'ясовано фактичні обставини справи і до них правильно застосовано норми матеріального права, а апеляційний суд, внаслідок помилкового тлумачення, неправильно застосування норми матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрпроект і К" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі № 2а-7164/10/0670 скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко