Court ruling № 41906510, 27.11.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4210/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Абрамян» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Абрамян» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнанти протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 №0000702203 та №0000712203, від 27.02.2014 №0001262203, №0001272203, №0001282203, №0001292203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у січні та лютому 2014 року відповідачем проведено камеральні перевірки задекларованих позивачем у зазначених уточнюючих розрахунках даних, за результатами яких складено Акти від 17.01.2014 № 43/10-07-22-03-12/36204946 та № 44/10-07-22-03-12/36204946, від 07.02.2014 № 218/10-07-22-03-12/36204946 та № 219/10-07-22-03-12/36204946.

Перевірками встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198 ПК України, шляхом включення до податкових декларацій з ПДВ податкових накладних із перевищенням 365-ти денного строку з дня їх складення.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 11.02.2014 №0000702203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 55573,50 грн., від 11.02.2014 №0000712203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 49105,50 грн., від 27.02.2014 №0001262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 22099,50 грн., від 27.02.2014 №0001282203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24844,50 грн., від 27.02.2014 №0001272203 та № 0001292203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 3405,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження податкового органу про перевищення позивачем 365-ти денного строку на включення податкових накладних до податкового кредиту не відповідає дійсності, оскільки відповідачем помилково застосовані до вказаних правовідносин норми статті 198 Податкового кодексу та невірно ототожнено поняття «подання уточнюючого розрахунку» з поняттям «право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З аналізу вказаної норми чинного законодавства вбачається, що платник податку втрачає право на формування податкового кредиту на підставі певної податкової накладної у разі, якщо така накладна не була включена ним до податкового декларації з ПДВ у строк 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

При цьому, вказана норма не визначає яким саме чином платник податку повинен включити суми податку додану вартість на підставі отриманих податкових накладних до податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Абрамян» є переробним підприємством, основним видом діяльності якого є переробка молока та виробництво сиру.

Так, відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України переробне підприємство у строки, встановлені цим Кодексом, подає до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції за місцем реєстрації переробного підприємства. У податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції окремо відображаються сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок для виплати компенсації, та сума податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Проте, норми вказаної статті не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V цього Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом.

Тобто, ПП «Абрамян» операції з постачання готової молочної продукції, виготовленої з поставленого молока в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками, відображає в податковій декларації з податку на додану вартість переробного підприємства, а інші операції, в тому числі постачання молочної продукції, із сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника чи фізичної особи - в загальній податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Так, позивачем протягом 2012 року, а саме: 20.03, 18.04, 14.10 та 19.11 подано до податкового органу загальні декларації з ПДВ за лютий, березень, вересень, жовтень 2012 року, відповідно, та декларації з ПДВ переробного підприємства (щодо діяльності з постачання продукції).

Податкові накладні на загальну суму 104487,00 грн., виписані позивачеві контрагентами-постачальниками у період з лютого по жовтень 2012 року та були включені ним до податкових декларацій з ПДВ переробного підприємства у період з лютого по жовтень 2012 року (тобто, в межах строку, встановлено статтею 198 ПК України).

При цьому, відповідно до вимог норм ПК України, позивачем разом з деклараціями подавались розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Однак, при заповненні вищезазначених декларацій бухгалтером підприємства було допущено помилки, а саме: відображено суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних позивачу продавцями не товаровиробниками, у деклараціях з ПДВ переробного підприємства, а не у загальних, як того вимагає чинне законодавство.

Наприкінці 2013 року позивач, самостійно виявивши вказані помилки, з метою приведення власної звітності у відповідність діючому законодавству, подав до податкового органу уточнюючі розрахунки до загальних та «переробних» декларацій за лютий, березень, вересень, жовтень 2012 року.

Уточнення полягало в тому, що показники податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, виписаних позивачу продавцями не товаровиробниками у період з лютого по жовтень 2012 року було перенесено, з «переробної» декларації до загальної.

Колегія суддів зазначає, що такі уточнення не можна вважати декларуванням податкових зобов'язань в розумінні пункту 198.6 статті 198 ПК України, оскільки воно було проведено у порядку статті 50 ПК України та не призвело до нового декларування податкового кредиту або податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 № 0000702203 та № 0000712203, від 27.02.2014 № 0001262203, № 0001272203, № 0001282203, № 0001292203 прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, - немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 02 грудня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.