Decision № 41901, 08.06.2006, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.06 Справа № 20/118/06

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя

до Запорізької обласної громадської організації “Комітет виборців України”, м.Запоріжжя

про стягнення суми 1956,34 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Сахарова О.О. (довіреність № 1/20-19 від 03.01.2006р.);

Від відповідача - не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 1956,34 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №734 від 01.08.2002р., з яких сума 1747,29 грн. – основний борг, сума 52,42 грн.-пеня, сума 124,20 грн. –індекс інфляції, сума 32,43 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2006р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/118/06, судове засідання призначено на 17.04.2006р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.05.2006р., 24.05.2006р., 08.06.2006р. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 24.05.2006р. на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць до 26.06.2006р.

08.06.2006р. справу розглянуто, за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі договору, ст.ст.258,526,530 ЦК України, ст.ст.1,2,193 ГК України, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” просить позов задовольнити, стягнути суму 1747,29 грн. –основний борг, суму 52,42 грн.-пеня, суму 124,20 грн. –втрати від інфляції, суму 32,43 грн. –3% річних.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про місце та час їх проведення повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, зазначеною в позовній заяві (договорі) та довідці Головного управління статистики у Запорізькій області.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи у відсутність відповідача у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” (енергопостачальна організація, позивач) та Запорізькою обласною громадською організацією “Комітет виборців України” (далі-відповідач, споживач) був укладений договір №734 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов’язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з п.1.3, споживач –своєчасно сплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором згідно з рахунками (п.п.1.2, 1.3, 4.2.1,3.2.2). Згідно з п.1.9 тарифи для розрахунків встановлюються відповідними органами влади згідно з діючим законодавством. Вартість теплової енергії на момент складання договору згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації №217/3 від 25.07.2002р. становить з ПДВ 70,0 грн. за 1 Гкал.

Розділом 4 зазначеного договору передбачено порядок розрахунків. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації; до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до умов договору він набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.08.2002р. по 31.07.2007р.

Як слідує із матеріалів справи, позивач за період з грудня 2004р. по січень 2006р. поставив відповідачу теплову енергію згідно з рахунками (з ПДВ) на загальну суму 1 747 грн.29 коп., а саме: грудень 2004р.- 212,58 грн.; у 2005р.: січень-192,64 грн., лютий- 215,96 грн., березень –220,72 грн., квітень –50,20 грн. ,жовтень –72,08 грн., листопад –225,02 грн.. грудень –235,03 грн.; у січні 2006р. –323,06 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені п.4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін виникли у 2002р. і продовжуються до цього часу, тому суд застосовує норми ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої суми 1747,29 грн. основного боргу, тому позовні вимоги на наведених вище підставах підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 52,42 грн. за період з березня 2005р. по січень 2006р. на підставі п.7.2.3 договору, ст.258 ЦК України, ст.232 ГК України, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а також стягнення на підставі ст.625 ЦК України суми 32,43 грн. –3% річних, суми 124,20 грн.- інфляційних витрат.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Зазначені позивачем як підстава для стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат норми права передбачають відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Із змісту цих норм слідує, що підставою для стягнення є факт порушення. При цьому на позивача покладено обов’язок доказування не лише факту порушення, а і періоду порушення (його початок), і, як наслідок, розмір заявленої до стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Для підтвердження своєчасного направлення рахунків відповідачу позивач надав ксерокопії реєстрів на відправку кореспонденції та фінансових чеків від 19.01.2005р., 18.02.2005р., 23.03.2005р., списків споживачів за квітень 2005р., жовтень 2005р. та інш. Із зазначених документів вбачається, що кореспонденція направлялась на п/я 652, при цьому позивачем не доведено, що цей п/я 652 є належною адресою відповідача; не надані оригінали зазначених документів.

Суд визнає належним доказом направлення рахунків лише надані позивачем оригінали супровідного листа, опису вкладення та фінансового чеку, які достовірно свідчать про направлення рахунків (як зазначено повторно) 19.01.2006р.,28.02.2006р. Таким чином, позивачем не доведено факту порушення зобов’язання у зазначений позивачем в розрахунках пені, 3%річних та інфляційних витрат період, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно з ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст.49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької обласної громадської організації “Комітет виборців України” (69120, адреса в ЄДРПОУ: м.Запоріжжя, вул.Косигіна,9 кв.5 (правління, м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, буд.44, кв.4) код ЄДРПОУ 25716662) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, (фактична адреса: 69002, м.Запоріжжя, вул.Артема,79 а, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) суму 1747 грн.29 коп. основного боргу, суму 102 грн. витрат на державне мито, суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 29.06.2006р.