Court ruling № 4188317, 01.07.2009, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 року № 22а-7406/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову господарського суду Волинської обл. від 17.03.2008р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

30.01.2008р. позивач Закрите акціонерне товариство /ЗАТ/ «Волинський шовковий комбінат»  звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними /недійсними/ рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Волинської обл. № 0005502303 від 14.11.2007р. та № 0005512303 від 14.11.2007р. про застосування фінансових (штрафних) санкцій; покласти на відповідача понесені судові витрати (а.с.2-7).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 17.03.2008р.  заявлений позов задоволено; визнано нечинними /недійсними/ рішення Луцької ОДПІ Волинської обл. № 0005502303 від 14.11.2007р. та № 0005512303 від 14.11.2007р. про застосування фінансових (штрафних) санкцій (а.с.102-103).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Луцька ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.104-106).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час здійснення розрахункових операцій з оплати за електроенергію по орендованим приміщенням позивач зобов'язаний був проводити вказані операції через реєстратор розрахункових операцій /РРО/, оскільки підприємство не є виробником електричної енергії, електроенергія не є продукцією його власного виробництва, тому норма п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо незастосування РРО на позивача не поширюється.

Окрім цього, до розглядуваних відносин не застосовується ст.250 Господарського кодексу /ГК/ України, оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним і не містить в собі відсилочної норми до ст.250 ГК України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 18.09.2007р.-29.10.2007р. ревізорами Луцької ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 02686/251/2301/31965022 від 02.11.2007р. (а.с.10-48).

Наведеним Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3, ст.10 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в здійсненні протягом 01.07.2006р.-30.06.2007р. готівкових розрахунків за електроенергію в касі підприємства без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів встановленої форми, на загальну суму 4943 грн. 20 коп.

Також наведеним Актом встановлено порушення вимог п.2.11 р.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001р., яке виразилося у перевищенні встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також у видачі з каси підприємства готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. в сумі 575 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесені рішення наступні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

* № 0005502303 від 14.11.2007р., яким на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 24716 грн. (а.с.49);

* № 0005512303 від 14.11.2007р., яким на підставі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 143 грн. 75 коп. (а.с.50).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийманні готівки від орендарів для відшкодування витрат по оплаті за використану електричну енергію позивач повинен був керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України та оформляти суми фактичних надходжень прибутковими касовими ордерами з відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством коштів.

В частині застосування штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій, яке позивач не оспорює, суд врахував пропуск відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, що передбачений ст.250 ГК України.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

В частині виявленого порушення п.п.1, 2 ст.3, ст.10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» господарський суд правильно врахував те, що наведений Закон визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У розглядуваній ситуації позивачем здійснювалося приймання готівки від орендарів приміщень для відшкодування витрат за використану електричну енергію, тобто, наведені відносини не можна вважати такими, які стосуються сфери торгівлі, громадського харчування та послуг.

За таких умов позивач підставно керувався вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті України та оформляв суми фактичних надходжень прибутковими касовими ордерами із відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством коштів.

Звідси, застосування штрафних санкцій до позивача в порядку Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів вважає неправомірним.

Стосовно застосування штрафу за порушення підзвітними особами позивача встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу з каси товариства готівкових коштів під звіт без повного звітування за раніше видані кошти, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст.239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Матеріалами справи стверджується, що порушення позивачем вимог п.2.11 р.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затв. постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001р., мало місце з 10.07.2006р. по 21.07.2006р.; Акт перевірки складений працівниками податкового органу 02.11.2007р., а спірне рішення про застосування штрафних санкцій винесено 14.11.2007р. , тобто штрафні санкції фактично застосовані пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, відповідачем не були дотримані строки застосування адміністративно-господарських санкцій, тому суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ст.250 ГК України.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що до розглядуваних відносин не застосовується норми ст.250 ГК України, оскільки відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до державного бюджету в десятиденний строк з дня прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання з регулювання обігу готівки» п ередбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

У випадку несплати порушником застосованих штрафних санкцій в добровільному порядку, останні стягуються за позовом податкового органу в судовому порядку.

Вищевказаним спеціальним законодавством, яке встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил застосування РРО та обігу готівки, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності суб'єктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм про застосування РРО та регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Звідси, оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені неправомірно, через що заявлений позов підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову господарського суду Волинської обл. від 17.03.2008р. у справі № 5/46-2А/5004 залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб