Court ruling № 41870430, 11.12.2014, Zhytomyr Administrative Court of Appeal

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Стратович О.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" грудня 2014 р. Справа № 287/48/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "02" вересня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області про визнання рішення протиправним, стягнення матеріальних коштів та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом та просили визнати незаконним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про зняття ОСОБА_3 з обліку по догляду за інвалідом 1 групи, стягнути невиплачені кошти по компенсації по догляду за інвалідом 1 групи з 01.05.2013 року та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення комісії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації від 08.05.2013 № 311 про закриття особового рахунку 890738 стосовно ОСОБА_3 про отримання допомоги по догляду за інвалідом першої групи у зв»язку з нездійсненням догляду та не проживанням на території селищної ради згідно акту, та зняття з обліку з 01.05.2013 року.

Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації скасувати рішення комісії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації від 08.05.2013 № 311 про закриття особового рахунку 890738 стосовно ОСОБА_3 про отримання допомоги по догляду за інвалідом першої групи у зв»язку з нездійсненням догляду та не проживанням на території селищної ради згідно акту та зняття з обліку з 01.05.2013 року , як незаконне .

Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, м. Олевськ вул. Привокзальна,5 нарахувати та виплатити невиплачені кошти по компенсації по догляду за інвалідом першої групи на користь ОСОБА_3 з 10.05.2013 року по час розгляду справи в суді .

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, м. Олевськ вул. Привокзальна, 5 на користь ОСОБА_4 1000,00 гривень моральної ( немайнової ) шкоди .

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, м. Олевськ вул. Привокзальна, 5 на користь ОСОБА_3 1000,00 гривень моральної ( немайнової ) шкоди .

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, м. Олевськ вул. Привокзальна, 5 ( ідентифікаційний код 03192610 ) 1827,00 гривень судового збору .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову-про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повній мірі розглянув її вимоги згідно уточнених позовних вимог та не вирішив питання про відшкодування збитків в повному обсязі як малозабезпеченій сім»ї. Окрім того, посилається на те, що суд не прийняв до уваги усіх обставин щодо спричинення їй моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації визнано судом апеляційної інстанції неподаною та повернуто апелянту.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку Житомирської обласної медико- соціальної експертної комісії від 05.02.2008 року ОСОБА_4 визнано інвалідом першої групи довічно, захворювання якого пов»язано з аварією на ЧАЕС та потребує постійного стороннього догляду , що підтверджується відповідною довідкою серії МСЕ № 005272 ( а.с. 6 ).

Відповідно до вимог п. п. 1 , 2 , 5 , 8 ч.2 п.10 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам , які надають соціальні послуги , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 558 від 29.04.2004 позивачці - ОСОБА_3, як непрацюючій особі , яка постійно надає соціальні послуги інваліду першої групи , а саме ОСОБА_4, який потребує сторонньої допомоги, була призначена щомісячна компенсаційна виплата виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 15 % - фізичним особам , які надають соціальні послуги інвалідам першої групи.

Згідно заяви ОСОБА_3 та на підставі рішення від 16.08.2011 року управлінням праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, була призначена відповідна компенсація ( особова справа №890738) та виплачувалася, що підтверджується відповідними довідками ( а.с. 139-142 ) .

На підставі рішення комісії управлінням праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації № 311 від 08.05.2013 виплату зазначеної компенсацій було припинено ( а.с. 89 ).

Підставою для винесення даного рішення стало те, що позивачка не здійснює догляд та не проживає на території селищної ради згідно акту обстеження матеріально-побутових умов одержувачів допомоги по догляду за ( пристарілими, інвалідами, одинокими), який складено комісією селищної ради та затверджено Білокоровицьким селищним головою Андрієнко О.С. від 30.04.2013 року ( а.с. 90 ). Зі змісту акту обстеження вбачається, що його складено за дорученням начальника управління праці та соціального захисту населення та встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але практично не проживає .

Суд першої інстанції, перевіряючи спірне рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та обставинам, які стали підставою для його прийняття, дійшов висновків про його незаконність.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті (ст.2 Закону).

В абзаці другому цієї статті також зазначено , що соціальний захист інвалідів з боку держави полягає , зокрема, у встановленні опіки або стороннього догляду. Порядок та умови визначення потреб у зв»язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи , зазначено в ст.5 цього Закону .

Відповідно до ч.1 ст. 15 , ст.ст.19 , 20 Закону України «Про соціальні послуги» ( зі змінами та доповненнями ) зазначено, що у разі якщо особа, яка отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб»єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні; рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб»єктами може бути оскаржено до центрального або місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг або до суду; особи винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України .

Призначення та виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги передбачено Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 N 558.

Зокрема, п.10 даного Порядку №558 передбачено, що виплата компенсації тимчасово зупиняється у разі пропущення інвалідом чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною-інвалідом - лікарсько-консультаційними комісіями, а у разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за один місяць. Якщо при цьому інваліду встановлено іншу групу, компенсація за зазначений період виплачується у раніше встановлених розмірах за попередньою групою.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, що підтверджується органом медико-соціальної експертизи (лікарсько-консультаційною комісією), виплата компенсації поновлюється з дня її зупинення, але не більш як за три роки за умови, що протягом цього періоду особа визнана інвалідом або дитиною-інвалідом. За місяць до закінчення строку виплати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради зобов'язаний у письмовій формі попередити фізичну особу про причину припинення виплати.

Пунктом 16 Порядку №558 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги.

Зокрема, пунктами 1, 3, 4 Положення про головного соціального інспектора та державного соціального інспектора, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1098 від 25.08.2004 передбачено, що на головного соціального інспектора покладається здійснення контролю за правильністю надання державної соціальної допомоги , проведення вибіркової перевірки особових справ одержувачів такої допомоги за рішенням керівника органу праці та соціального захисту населення .

За змістом пункту 7 Положення, перевірка правильності надання державної соціальної допомоги проводиться за рішенням керівника відповідного органу праці та соціального захисту населення (його заступника) або головного державного соціального інспектора.

Проте, відповідачем по справі - управлянням праці та соціального захисту населення Олевської РДА, доказів щодо прийняття рішення керівником даного управління стосовно здійснення вище зазначеної перевірки, а саме, стану догляду за інвалідом першої групи ОСОБА_4 не надано. Не встановлено таких обставин і судом першої інстанції при огляді особової справи №890738, заведеної 11.08.2011 року.

Так само, не встановлено і того, що інвалід першої групи звертався до управління праці та соціального захисту населення з відповідною заявою з приводу того, що він не отримує належний догляд. Натомість, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 пояснив, що отримує належний та достатній догляд від дочки - позивачки по справі. Такі ж пояснення надані свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги акт обстеження матеріально-побутових умов одержувачів допомоги по догляду за інвалідом, який складено комісією Новобілокоровицькою селищною радою Олевського району та затверджено селищним головою 30.04.2013 року, оскільки даний акт не є належним доказом того, що ОСОБА_3 не здійснює догляд за інвалідом ОСОБА_4

Зі змісту даного акту вбачається, що його складено формально, оскільки обстеження матеріально-побутових умов не здійснювалося, помешкання де проживає інвалід ніхто із членів комісії не відвідував, сусідів не опитували.

Окрім того, в особовій справі відсутнє рішення керівника управління праці та соціального захисту населення щодо підстав та потреби обстеження матеріально-побутових умов на яке є посилання в акті перевірки.

Отже, зазначений акт не міг бути підставою для припинення виплати компенсації на підставі рішення комісії управління праці та соціального захисту Олевської районної державної адміністрації № 311 від 08.05.2013 .

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги акти обстеження матеріально-побутових умов від 13.11.2013 №471, від 23.05.2013 №219, які складено соціальним інспектором, оскільки вказані акти складено після прийняття рішення про припинення виплати компенсації.

З огляду на вищезазначене, висновки суду щодо незаконності рішення управління праці та соціального захисту Олевської РДА № 311 від 08.05.2013, є обгрунтованими.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивачів відповідає приписам адміністративного судочинства, а тому посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що судом першої інстанції не вирішено усіх вимог, є безпідставними.

Так само, є безпідставним посилання апелянта на те, що з припиненням виплати компенсації вона втратила право на отримання допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим», а тому така допомога повинна бути їй відшкодована з 01.05.2013 року.

З метою реалізації конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям прийнято Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим».

Згідно статті 4 зазначеного Закону, заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

За змістом ст.6 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим» - державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 отримувала державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім»я відповідно до поданих заяв, з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року та з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року. За період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року зазначена допомога не виплачувалася.

Отже, доказів на підтвердження того, що у зв»язку з припиненням виплати компенсації, позивачка втратила право на отримання державної соціальної допомоги як малозабезпечена сім»я не надано та не встановлено судом.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що державна соціальна допомога виплачувалася позивачці і після прийняття рішення від 08.05.2013 року. Доказів на підтвердження того, що позивачка зверталася з відповідною заявою про призначення допомоги та з 01.07.2013 року та їй відмовлено у зв»язку з прийняттям рішення від 08.05.2013 року не надано та не встановлено під час розгляду справи. З огляду на викладене, вимоги в названій частині є безпідставними та обґрунтовано не задоволені судом першої інстанції.

Так само, є безпідставним посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо стягнення з відповідачів, в тому числі і Новобілокоровицької селищної ради моральної шкоди в солідарному порядку.

Відповідно до вимог ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи не вчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Виходячи з приписів зазначеної правової норми, в адміністративному судочинстві можуть розглядатися позови про стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.21 КАС України цю вимогу може бути заявлено лише одночасно з вимогою про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень.

Однак, зі змісту позову та уточнених позовних вимог ОСОБА_3 не вбачається, що вона просила визнати незаконними дії Новобілокоровицької селищної ради. Окрім того, відповідно до вимог цивільного судочинства, моральна шкода не може відшкодовуватися в солідарному порядку, а доказів про те, в якому розмірі та якими діями спричинено моральну шкоду саме вказаним відповідачем, позивачем не надано та не встановлено судом.

Також, не погоджується суд апеляційної інстанції з доводами позивача з приводу того, що при визначені розміру моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував глибини душевних страждань, пов»язаних з порушенням нормальних життєвих зв»язків та ступеня вини відповідачів.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 1173 ЦК України є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, а саме: а) наявність владно-адміністративного, тобто обов"язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; б) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб"єктів; в) настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції встановив, що управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації як суб"єкт владних повноважень при винесенні рішення про припинення виплати компенсації діяв протиправно, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнув на їх користь по 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, слід зазначити, що обов»язок ОСОБА_3, як дочки інваліда 1 групи ОСОБА_4 піклуватися про свого непрацездатного батька закріплено в ст. 51 Конституції України. Дана конституційна норма міститься і в ст.202 СК України, за змістом якої, повнолітні дочка, син зобов»язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Так само, законодавець покладає на повнолітніх дочку, сина обов»язок щодо участі у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст.203 СК України).

Отже, позбавлення права на отримання компенсації по догляду за інвалідом 1 групи згідно рішення суб»єкта владних повноважень, не могло призвести до глибоких душевних страждань та порушення нормальних життєвих зв»язків позивачки, оскільки обов»язок по утриманню непрацездатних батьків передбачено як на законодавчому рівні так і виходячи з моральних принципів.

Проте, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації не врахував приписи ст. 1173 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, а тому саме з Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода на користь позивачів.

У зв»язку з тим, що судом першої інстанції вказане питання вирішено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 195 КАС України, приходить до висновку, що судове рішення у названій частині підлягає зміні та стягує з Державного бюджету України на користь позивачів по 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області.

В іншій частині, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково постанову Олевського районного суду Житомирської області від "02" вересня 2014 р. змінити в частині порядку стягнення моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11020

3 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

4- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області вул. Привокзальна, 5,м. Олевськ,Житомирська область,11002

5 - відповідачу Новобілокоровицька селищна рада Олевського району Житомирської області вул.Привокзальна,39,смт.Нові Білокоровичі,Олевський район, Житомирська область,11053

- ,