№ 41868431, 11.12.2014, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/6448/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-сіті» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003822202 від 01.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Аркадія-сіті» зазначило, що висновки в акті перевірки від 27.08.2014 року № 2076/22-02, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 2550000 грн. Позивач зазначає, що платник податків не несе автоматичну відповідальність за дії інших несумлінних платників податків, тому визначення йому податкових зобов'язань є необґрунтованим. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов, додатково пояснивши, що позивачем надано всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, потреби в заслуховуванні свідка чи експерта немає.

Представник відповідача до суду повторно не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданих до канцелярії суду письмових заперечень на адміністративний позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах правового поля та за наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

При викладених вище обставинах, суд в судовому засіданні ухвалив рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 527 від 12.08.2014 р., виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, листа ГУ Міндоходів в Одеській області від 13.01.2014 р. № 238/7/15-32-10-02-12 та наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.08.2014 р. № 541-п співробітником податкової інспекції проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аркадія-сіті» з питань нарахування від'ємного значення різниці муж сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в червні 2014 р., за результатами якої складений акт від 27.08.2014 р. № 2076/22-02.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аркадія-сіті» п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) суми податку на додану вартість за період червень 2014 р. на суму 2550000 грн., а саме у січні 2014 р. на суму 666666,67 грн., лютому 2014 р. - 1883333,33 грн.

Не погодившись із вищезазначеним висновком, ТОВ «Аркадія-сіті» подало до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області заперечення від 22.09.2014 р. № 22-09/1-юр., які рішенням, викладеним у листі від 26.09.2014 р. № 3223/10/15-51-22-08, залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки від 27.08.2014 р. № 2076/22-02 ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 р. № 0003822202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2550000 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 18.12.2013 р. між ТОВ «Аркадія-сіті» (Замовник) та ПП «СРК Будмарин» (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт № 1/18-12 (а.с. 28-29), відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції з відновленням покриття Аркадійської алеї за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія» (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.4.1 договору Замовник зобов'язаний фінансувати роботи у відповідності до графіку (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з графіком фінансування робіт (а.с.31) ТОВ «Аркадія-сіті» здійснило оплату робіт ПП «СРК Будмарин» 15.01.2014 р. - 4000000 грн., 05.02.2014 р. - 8300000 грн., 11.02.2014 р. - 3000000 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку підприємства (а.с.156-159).

На виконання вищезазначеного договору контрагентом позивача в лютому 2014 р. складені на адресу ТОВ «Аркадія-сіті» акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в від 28.02.2014 р. №№ 1, 2, 3, довідку про вартість виконаних робіт (а.с.32-62); в квітні 2014 р. - акт форми КБ-2в від 30.04.2014 р. № 1 (а.с. 63-101), акт б/н від 30.04.2014 р. (а.с. 102-151), довідку про вартість виконаних робіт (а.с. 152), які включають оплати, здійснені позивачем в лютому 2014 р.; податкові накладні від 15.01.2014 р. № 3 на суму 4000000 грн. (у т.ч. ПДВ 666666,67 грн.), від 05.02.2014 р. № 3 на суму 8300000 грн. (у т.ч. ПДВ 1383333,33 грн.) , від 11.02.2014 р. № 6 на суму 3000000 грн. (у т.ч. ПДВ - 500000 грн.). Суми податку на додану вартість включені та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2014 р.

На думку перевіряючого віднесення вищезазначеної суми до податкового кредиту здійснено позивачем безпідставно, оскільки фактичне виконання робіт, передбачених договірними домовленостями між ТОВ «Аркадія-сіті» та ПП «СРК Будмарин», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки ґрунтуються на акті від 01.04.2014 р. № 1824/15-53-22-3/38644030 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Стройгефест», в якому зроблені висновки про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності цього підприємства, яке мало відносини із контрагентом позивача - ПП «СРК Будмарин».

На підставі акту перевірки іншої податкової інспекції перевіряючий дійшов висновку про те, що ПП «Гранд Стройгефест» не мало можливості надавати роботи/послуги на адресу ПП «СРК Будмарин», яке в свою чергу, не мав можливості надавати роботи/послуги на адресу «Аркадія-сіті». Виходячи із зазначеного, за результатами перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Аркадія-сіті» фактично фінансово-господарські операції з ПП «СРК Будмарин» не здійснювало, а підприємства лише обмінювались документами на надання послуг.

Отже перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р. встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) суми податку на додану вартість за період червень 2014 р. на суму 2550000 грн., а саме у січні 2014 р. - 666666,67 грн., лютому 2014 р. - 1883333,33 грн.

Таким чином, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції іншого контрагента та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

Фактично в ході перевірки ТОВ «Аркадія-сіті» перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та роботи не придбавалися в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарської операції, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку, висновки про безтоварність операції зроблені на підставі перевірки навіть не контрагента позивача - ПП «СРК Будмарин», а контрагента контрагента - ТОВ «Гранд Стройгефест». Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведеної господарської операції, її зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Поряд із тим з наданих позивачем доказів судом вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (роботи виконані). Зазначені обставини повністю підтверджуються сукупністю матеріалів справи, а саме актами прийому-передачі будівельних робіт КБ-2в від 28.02.2014 р. №№ 1, 2, 3 (а.с. 32-51, 52-55, 56-61), № 1 від 30.04.2014 р. (а.с. 63-101), б/н від 30.04.2014 р. (а.с. 102-151), довідками про вартість виконаних робіт КБ-3 від 29.02.2014 р. (а.с. 62), від 30.04.2014 р. (а.с. 152).

Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ТОВ «Аркадія-сіті» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним до контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому в листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 р. по справі № 2а-13207/12/2670 (Юридическая практика, 2014, 09, № 39).

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів (робіт, послуг) від контрагента.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Всі складені між ТОВ «Аркадія-сіті» та ПП «СРК Будмарин» документи на виконання договору за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість позиція щодо безтоварності угоди про виконання робіт спростовується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які підтверджують фактичне виконання робіт. При цьому єдиною підставою для визнання господарської операції нереальною слугували припущення перевіряючого про це на підставі перевірки юридичної особи, яка мала відносини із контрагентом позивача.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючого щодо завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) суми податку на додану вартість за період червень 2014 р. на суму 2550000 грн., а саме у січні 2014 р. на суму 666666,67 грн., лютому 2014 р. - 1883333,33 грн., які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання робіт підтверджені достатніми та належними доказами.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-сіті» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-сіті» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003822202 від 01.10.2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя __ І.В. Завальнюк