№ 41847941, 11.12.2014, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 804/19283/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача 1 представника відповідача 2 не з'явився не з'явився Кравченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити пені дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника начальника КЕВ МО України м. Дніпропетровська, яка виразилася в не розгляді заяви від 14.11.2014 року № 2837 ОСОБА_4 по суті, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів передбачених цим Законом;

- зобов'язати начальника КЕВ МО України м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_4 в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку позивач займає на підставі ордеру № 830 від 01.07.1992 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не може приватизувати своє житло. Тому, керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р., позивач звернувся із заявою від 16.09.2014 року до відповідача, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири, яку він займає, проте зазначена заява відповідачем у відповідності до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не розглядалась, а робилась лише відписка. Позивач просить суд захистити її право на приватизацію квартири, в якій він проживає.

Ухвалою суду від 24.11.2014 року відкрито провадження у справі та залучено в якості співвідповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Відповідач 2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки під час розгляду звернення позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Квартира, яку має намір приватизувати позивач знаходиться на території закритого війського містечка, а тому не підпадає під об'єкти приватизації. Відповідач вважає, що надав позивачу саме обґрунтовану відмову у приватизації квартири.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач проживає в квартирі за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., с.м.т. Гвардійське, АДРЕСА_1, що підтверджується копією ордеру № 830 від 01.07.1992 року, який знаходиться у матеріалах справи.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Суттю спірних правовідносин є правомірність вжиття/невжиття заходів щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 , с.м.т. Гвардійське Новомосковського району, Дніпропетровської області відповідно до заяви від 14.11.2014 року № 2837, поданої позивачем до відповідача.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правовідносини регламентуються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

В абзаці другому преамбули Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-XXII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Законом України №2482-XXII передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Стаття 3 Закону України №2482-XXII визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною 5 ст. 5 Закону України №2482-XXII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України №2482-XXII.

Відповідно до ч. 1 ст. 8. Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Чатиною 3 ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 10 ст.8 Закону України №2482-XXII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за результатом звернення мешканців до органу приватизації, вказаний орган зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу квартири у власність, або прийняти рішення про відмову в передачі, про що в той же строк повідомити заявника з посиланням на норму Закону та обставини, що стала підставою для відмови.

Суд зазначає, що відповідачем на звернення позивача було надо лист № 3442 від 17.11.2014 року, який не містить рішення в сенсі ст. 8 Закону України №2482-XXII, а саме: у ньому не зазначено ані про прийняття рішення про приватизацію квартири, ані про відмову у приватизації квартири. У листі № 3442 від 17.11.2014 року зазначено про те, що оформити передачу квартири у приватну власність відповідач не має повноважень.

Суд зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська є органом приватизації у розмінні Закону України №2482-XXII та згідно наказу Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р. «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, що мешкають у будинках Міністерства оборони України».

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська є правонаступником Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району згідно листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 24.03.2014 року № 804.

Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська вправі розпоряджатися житловим фондом, який перебуває у нього на балансі в т.ч. і житловим фондом в с.м.т. Гвардійське.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась із заявою від 14.11.2014 року № 2837 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Гвардійське.

Таким чином, відповідач розглянув заяву позивача, про те не прийняв по ній відповідного рішення згідно Закону України №2482-XXII, а тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги - визнати протиправною бездіяльність начальника начальника КЕВ МО України м. Дніпропетровська, яка виразилася в не розгляді заяви від 14.11.2014 року № 2837 ОСОБА_4 по суті, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів передбачених цим Законом.

Керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнає протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 14.11.2014 року № 2837 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_3 в с.м.т. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Щодо позовної вимоги - зобов'язати начальника КЕВ МО України м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_4 в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку позивач займає на підставі ордеру № 830 від 01.07.1992 року, то суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ згідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Питання щодо вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації при прийнятті рішення за заявою позивача, яким на сьогодні у спірних правовідносинах є Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська.

В даному випадку суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень та вказувати наперед яке він повинен прийняти рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Однак керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язує Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви позивача від 14.11.2014 року № 2837 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Одночасно суд зазначає, що органом приватизації є саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська згідно наказу Міністра оборони України від 03.01.1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, що мешкають у будинках Міністерства оборони України», а не начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська. За вказаних обставин суд вважає, що належним відповідачем у справі має бути саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 14.11.2014 року № 2837 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_3 в с.м.т. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви позивача від 14.11.2014 року № 2837 згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2014 року

Суддя С.В. Златін