Court ruling № 417859, 15.06.2006, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2006 року                                                           м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

         головуючого:      Бутенка В.І.,

         суддів:                    Сороки М.О.,

                                         Гончар Л.Я.,  

                                         Лиски Т.О.,

                                         Панченка О.І.

         при секретарі:      Липі В.О.

         з участю представників:  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Ковалика В.В., ВАТ “Київський мотоциклетний завод” Нестеришина Т.С., Нестеришина Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

закасаційною скаргою

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на

рішення господарського суду м. Києва від 16 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року за позовом Відритого  акціонерного  товариства “Київський мотоциклетний завод”  (далі ВАТ “Київський мотоциклетний завод”) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі ДПІ ) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень,

встановила:

ВАТ "Київський мотоциклетний завод" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом доДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

   Рішенням господарського суду м. Києва від 16 вересня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва № 729/23-1/0 від 15.07.2005 року в частині донарахування Відкритому акціонерному товариству "Київський мотоциклетний завод" податку на додану вартість у сумі 10935 811,20 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10 935 811,20 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва № 890/23-1/0 від 12.08.2005 року в частині донарахування ВАТ "Київський мотоциклетний завод" податку на прибуток у сумі 2 009 595, 03 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2009595, 03 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 69 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами  норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснена перевірка ВАТ "Київський мотоциклетний завод" з питань дотримання вимог валютного та податкового законодавства за період з 01.01.2003р. по 01.04.2005р.За результатами цієї перевірки був складений акт № 381/23-1/00231314 від 13.07.2005 року, відповідно до якоговідповідачем були прийнятті податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору у цій справі.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що для обкладання ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг) боргові зобов'язання щодо яких забезпечуються простими або переказними векселями, випущеними покупцями таких товарів (робіт, послуг) або третьою особою пунктом 4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачена окрема норма, якою встановлено, що базою оподаткування в таких випадках є договірна вартість цих товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - їх договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя. У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями -договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

При цьому векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника, незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.

Зміст вказаної норми закону свідчить про те, що цей абзац не можна розглядати окремо від попередніх абзаців п. 4.8, в яких йдеться про векселі, випущені покупцем або третьою особою, що незалежно від того, виданий вексель чи переданий за індосаментом в оплату за товари (роботи, послуги) - податкові зобов'язання на вартість такого векселя не виникають.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.Умова проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З врахуванням цього першою подією повинна бути подія фактичної поставки таких товарів (робіт, послуг), за якою згідно з п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" виникають податкові зобов'язання з ПДВ, обчислені виходячи з їх договірної вартості.

Таким чином, податок на додану вартість не додається до номіналу векселя.

В той же час відображення в податковому обліку бартерних операцій встановлюється п. 7.3.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

 Відповідно до п.7.3.4., п. 7.5.3. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою виникнення права на податковий кредит платника податку в разі здійснення бартерних операцій (товарообмінних) є - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій, обумовлених підпунктом 7.3.4 цієї статті.

Згідно п.п.4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при здійсненні документальних перевірок результатів діяльності платника податків орган державної податкової служби повинен перевірити як заниження та і завищення суми податкових зобов'язань.

В акті перевірки відсутні посилання на дату виникнення податкових зобов'язань і на дату здійснення заключної (балансуючої) операції. Також при здійснені перевірки не визначено такого елементу податкової бази як податковий кредит, що позбавляє можливості визначити суму самого податку на додану вартість. Без визначення зазначених дат неможливо встановити як суму податкових зобов'язань так і суму податкового кредиту з податку на додану вартість. Також в Акті перевірки не встановлене порушення п. 7.3.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З врахуванням вищеописаного колегія суддів вважає, що судпершої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із таким рішенням і доводи касаційної  скарги його не спростовують.

З огляду на те, що  суди першої і апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст.  220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

        Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року – без зміни.

                Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.

Судді: