Decision № 4170516, 03.07.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/317

03.07.09

За позовом

Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард"

Про

стягнення 5 307, 00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гресь В.М. –дов. № 85 від 06.04.2009 року;

від відповідача : Пересунько Л.А. –дов. № б/н від 10.03.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард" про стягнення 5 307, 00 грн. – передплати, 159,21грн. –пені, 371, 49 грн. –штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача.

Ухвалою від 01.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.06.2009 року.

В судовому засіданні 15.06.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2009 року не з’явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою представників сторін ухвалою суду від 15.06.2009 року розгляд справи відкладено на 03.07.2009 року.

В судовому засіданні 03.07.2009 року представник позивача надав уточнення до позову та розрахунок штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2009 року проти задоволення позову заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.07.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2008 року між сторонами було укладено Договір № 6631 –ПКЕ постачання нафтопродуктів з використанням пластикових смарт –карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»(далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого, постачальник (відповідач) зобов’язується постачати покупцю (позивачу) товар, у межах наявності на АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»та/або надавати послуги, а покупець зобов’язується прийняти товар та/або послуги і оплатити на умовах Договору.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору заставна сума при видачі однієї картки складає 40 гривень. Покупець в рахунок виконання зобов’язань по поверненню смарт –карток відповідно до умов Договору, перераховує продавцю у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника суму в розмірі 40 гривень за кожну отриману картку.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили умови оплати –100% передоплата покупцем вартості товару та/або послуги.

Крім того, згідно з умовами п. 3.4. Договору, встановлено що після здійснення покупцем передоплати на послугу та/або 100% вартості будь якої кількості товару, покупцю поповнюється картки на оплачену послугу та/або кількість нафтопродуктів на наступний робочий день після зарахування сплаченої за товар та/або послугу суми передоплати на рахунок постачальника. Також у цьому випадку, право власності на товар та/або послугу переходить до покупця в момент надходження на рахунок постачальника грошових коштів за замовлений товар та/або послугу.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що послуга вважається переданою постачальником і прийнятим у власність покупцем у момент вибірки товару у відповідній кількості за даними чекам терміналу постачальника.

Ціна на одержуваний покупцем товар вказується у рахунках-фактурах, що виписуються постачальникам щопонеділка, та визначається:

- виходячи з ціни постачальника, яка діє на момент оплати партії товару покупцем та вказана у рахунку-фактурі.

Відповідач на оплату товару надав позивачу рахунок фактури № МС-0032843 від 09 жовтня 2008 року на суму 6 100,00 гривень.

Позивач на виконання умов даного Договору здійснив попередню оплату товару, згідно наданого рахунку –фактури, що підтверджується платіжним дорученням № 553 від 10 жовтня 2008 року на суму 6 100,00 гривень.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 01.12.2008 року та квитанції з терміналу, у відповідача вартість оплаченого та неотриманого пального складає 5 307,00 грн.

У зв’язку з неможливістю отримання пального на АЗС 19.12.2008 року позивач надіслав відповідачеві претензію з вимогою поновити постачання бензину або повернути кошти, які були сплачені шляхом передплати.

19.01.2009 року позивач, повторно звернувся з заявою до відповідача з проханням розблокувати картку №78003003 на якій знаходяться кошти в сумі 5 307,00 гривень.

05.02.2009 року позивач знову надіслав відповідачеві претензію з вимогою поновити постачання бензину або повернути кошти, які були сплачені шляхом передплати, проте, відповідач на жодну із претензій не відреагував.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що пластикова картка позивача на даний момент заблокована, що унеможливлює отримання позивачем пального.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти, вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5 307,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Керуючись статтею 231 ГК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 19.11.2008 року по 19.12.2008 року пеню у розмірі 159, 21 грн. та штраф в сумі 371,49 грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу визначені позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 101, код ЄДРПОУ 32527593) на користь Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України (01030, м. Київ, вул.. Леонтовича, 5, код ЄДРПОУ 05447438) 5 307 (п’ять тисяч триста сім) гривень 00 копійок - передплати, 159 (сто п’ятдесят дев’ять) гривень 21 копійку –пені, 371 (триста сімдесят одну) гривню 49 копійок –штрафу, 102 (сто дві) гривні 00 копійок – державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

09.07.2009р.