Court ruling № 41667495, 02.12.2014, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №591/4764/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Номер провадження 22-ц/788/2046/14 Суддя-доповідач - Собина Ольга. Іванівна. Категорія - 43

УХВАЛА

02 грудня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2014 року

у справі за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_2, треті особи - Зарічний районний відділ м. Суми управління ДМС України в Сумській області, Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, зняття з реєстрації та виселення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2014 року визнано недійсним ордер на житлове приміщення №1609 від 27.06.2013р., виданий згідно рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради №287 від 18.06.2013р. ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

27 жовтня 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким зобов'язати Виконавчий комітет Сумської міської ради надати ОСОБА_2 інше жиле приміщення, яке за змістом ч.2 ст.117 ЖК Української РСР має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером, а також визначити яке конкретно житлове приміщення (адреса, площа квартири) має бути надано.

Як на підставу для ухвалення судом додаткового рішення послався на те, що в рішенні від 12 вересня 2014 року місцевим судом не було покладено обов'язок на Виконавчий комітет Сумської міської ради про надання ОСОБА_2 іншого жилого приміщення. Також в рішенні суду всупереч ст. 109 ЖК Української РСР не вказано жиле приміщення, що надається ОСОБА_2 як особі, яку виселяють.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясованих обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Зазначає, що вирішення питання про забезпечення житлом особи, яку виселяють у зв'язку з визнанням ордеру недійсним, є обов'язком суду. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам ч. 1 ст. 220 ЦПК України, якою визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Зокрема, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалення додаткового рішення з заявлених підстав ст.220 ЦПК України не передбачено.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин, колегією суддів не виявлено порушень вимог закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2014 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -