Court ruling № 41606498, 16.10.2014, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 року

справа № 2а/0470/14407/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14407/12 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012р. Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 29.10.2012 року №041.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14407/12 позов Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте свого представника для участі у судовому засіданні не направив.

Представники позивача у судовому засіданні прохали залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.04.2012 року представниками КП “Луцькреклама” був складений акт №121 про порушення порядку розміщення зовнішньої реклами, в якому було зафіксовано наступне: кронштейн на фасаді розміром 0,5м *0,5м розміщено з порушенням вимог Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Луцьку за відсутності дозволу на таке розміщення.

30.05.2012 року представниками КП “Луцькреклама” була складена вимога №46 про усунення виявлених порушень.

Посадовою особою відповідача 10.09.2012р. був складений протокол №035, а 29.10.2012 року відповідачем прийнято рішення №041 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу. Вказаним рішенням, з посиланням на п.1 ст.16, ст.27 Закону України “Про рекламу” до позивача застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскарженого позивачем рішення відповідача, як такого, що прийняте з порушенням норм законодавства, що регулює відносини, пов'язані з розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з протоколу щодо виявленого порушення, на думку відповідача, воно полягало у розміщенні об’єкту зовнішньої реклами – кронштейну на фасаді без спеціально оформлених дозволів.

Згідно рішення, що оскаржується позивачем, за ненадання відомостей про вартість зовнішньої реклами до позивача застосовано штраф.

Проте, відповідачем не враховано при прийнятті рішення, що зазначений кронштейн є вивіскою, яка повідомляє споживачів послуг позивача про послуги, які ним надаються в місті їх надання.

Така вивіска не може вважатися рекламою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про рекламу», рекламою визнається інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

В частині 7 ст. 8 цього Закону, зазначається, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та /або оформлення місць торгівлі не вважається рекламою.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону, вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності, час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування приміщення, на зовнішній поверхні будівлі, де знаходиться власне чи надане у користування приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відтак, розміщена позивачем біля входу до власного приміщення у м. Луцьку вивіска із зазначенням власного знаку для товарів і послуг а також інформація про послуги переказу коштів, які ним надаються, не може вважатися рекламою у розумінні визначень Закону України «Про рекламу».

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення, заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14407/12 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 24.11.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак